Друкована книга проживе довше, ніж її електронна версія – вважає бердичівський краєзнавець Павло Скавронський

Про Павла Степановича Скавронського, колишнього директора Музею історії Бердичева, колишнього директора одинадцятої школи, напевно, ніколи не можна буде сказати, що він колишній краєзнавець. Адже, після виходу на заслужений відпочинок він не тільки не перестав цікавитись своїм улюбленим заняттям, а чи не втричі збільшив здобутки у цій царині.

Лише за останні три роки Павло Скавронський видав п’ять фоліантів (по 500 сторінок кожен) історій під загальною назвою “Практичне музеєзнавство”. Так, це не художні повісті чи романи, це збірки раніше опублікованих статтей, але для того, щоб їх упорядкувати, згрупувати, перенабрати, перевірити та видати довелось затратити ох як багато часу і енергії.

У четвер в музеї історії відбулась презентація п’ятої, але далеко не останньої книги цієї серії. Тут зібрались працівники бібліотек, історики, краєзнавці, та просто ті, хто любить Бердичів та свій рідній край. Своєрідної атмосфери зустрічі надавали ліхтарики, адже саме в цей час тривало відключення електроенергії, а її початок прикрасили нові пісні нашого композитора Олеся Коляди.

Це раніше він їх співав під баян чи акомпанемент піаніно, а зараз почесний пенсіонер легко монтує треки на комп’ютері, а відтворює їх за допомогою телефону та блютуз-колонки.

Павло Степанович на початку виступу наголосив, що в посадових обов’язках наукових співробітників музею є рядок про те, що вони повинні писати статті та публікувати їх як в періодичних виданнях, так і в наукових збірниках. І саме ця традиція, закладена ним та продовжена новим керівництвом музею дала можливість прочитати, а потім і упорядкувати сотні різноманітних нарисів про історію нашого краю та людей, які його населяли.

І якщо в перших книгах серії були зібрані статті з газет та журналів, то в наступних, і в тому числі, і в новій збірці, опубліковані статті з наукових видань. П’ята книга охоплює всього лиш статті за два роки – 2016 і 2017, тож матеріалу для наступних збірок в запасі у краєзнавця ще чимало.

Під час презентації 53 статей, які увійшли до цієї збірки, Павло Скавронський детальніше зупинився на нарисах про відомого музиканта Сергія Юрійовича (Ізраїля Юліановича) Левіка та художника Геннадія Юрійовича Лисака. Останньому він, в якості вчителя географії прищеплював любов до рідного краю.

А мені особисто сподобався нарис про бердичівську поліцію початку двадцятого століття. В 1903 році в місті було близько 130 городничих, і вони просили збільшити штати. Зараз в Бердичеві десь близько 140 поліцейських, і вони теж мріють про збільшення штатів…

Під кінець презентації в музеї увімкнули світло, учасники зустрічі подякували організатору за спілкування та за передані до бібліотек міста, обласного центру та провідних академічних книгозбірень столиц. Кошти на такі подарунки виділив місцевий меценат, який волів залишитись анонімним. А усі, хто хоче придбати нову книгу, можуть зробити це в магазині “Транзит-С”.

Першоджерело · РІО Бердичів