Свій 90-літній ювілей відзначив мешканець села Хомівка Хованець Михайло Григорович!

З вітальними словами до ювіляра поспішили сільський голова Дмитро Малик та директор КЗ «Центр надання соціальних послуг» Білецької сільської ради Ольга Рудакевич. Вони побажали щедрих Божих ласк, миру та добробуту, а також вручили Михайлу Григоровичу пам’ятні подарунки від нашої громади.

Михайло Григорович Хованець народився в передвоєнні роки у Польщі, в Краківському повіті, в селі Ліщини. Здавалося б, від тих дитячих років багато весен , але в пам’яті ювіляр і досі зберігає найдорожчі картини. Він добре пам’ятає рідну домівку, а особливо – як разом із батьком гнав на пасовище корів до річки. На жаль, трагічні події в історії українського народу не дозволили довго жити звичним життям... Після завершення Другої світової війни, під час примусового переселення українців у межах операції «Вісла», сім’я була змушена залишити рідні Ліщини. Разом із багатьма іншими родинами вона вирушила в невідомість, де довелося починати все спочатку. Першою зупинкою стала Полтавщина, село Городище. Там родина прожила лише рік. Згодом доля привела їх на Тернопільщину – спочатку на Чортківщину, у село Вигнанка, а ще пізніше – до Хомівки, яка стала рідною. У цьому невеликому селі минали юнацькі роки Михайла Григоровича. Тут закінчив початкову школу, а згодом продовжив навчання у сусідній Ігровиці. Після школи пішов до армії – службу проходив у Херсоні. Там же працював на будові. Після армії, повернувшись додому, здобув фах механізатора у Збаразькій школі механізації. Саме в Хомівці ювіляр зустрів свою майбутню дружину. Вона, як і він, була переселенкою, тож вони особливо добре розуміли одне одного, адже знали, що таке залишити все й будувати життя на новім місці. Створили сім’ю, побралися і взялися до спільної праці, будуючи власну хату. Робив Михайло Григорович в місцевому колгоспі комбайнером на комбайнах С-4 та «Нива». За цими назвами для нього стоять не просто машини, а трудові будні та безліч спогадів. В сім’ї народилося троє дітей. Сьогодні ювіляр радіє чотирьом онукам і п’ятьом правнукам. Окрема, особлива сторінка його життєпису пов’язана із духовним життям села. Тридцять років Михайло Григорович був старшим братом при парафії святого великомученика Димитрія. Коли громада взялася за важливу справу – будівництво святині та каплиці у Хомівці, власноруч працював на будові: копав фундамент, допомагав майстрам, докладав власних сил і коштів. У цій праці, направду, залишалась частинка людської душі! Любов до рідного села та його традицій ювіляр передавав і молодшим поколінням. Він навчав хлопців ходити з вертепом, знайомив їх із різдвяними звичаями. І навіть сьогодні, через стільки років, пам’ятає всі слова вертепу напам’ять! З особливою теплотою ювіляр згадує пережите і тоді розумієш – скільки непростих випробувань випало на долю його покоління. Війна, зміна кордонів і політичних режимів, примусове переселення, невизначеність, важка щоденна праця… У його розповіді мудрість життя: попри все не втратити людяності, знайти місце, яке можна назвати рідним, залишити після себе добру пам’ять і передати наступним поколінням любов до своєї землі!

Ми доєднюємось до слів привітань та побажань. У цей день зичмо Вам міцного здоров’я, злагоди, радості та щастя у кожному дні! Хай Господь благословляє Вашу родину, дарує сили і наснагу! Хай тепло серця і щира усмішка пригортають рідних, а життєва мудрість слугує дороговказом для всіх!

Першоджерело · Білецька сільська громада — стрічка новин сайту ради