Інформаційно-методичні матеріалидо 93-х роковин Голодомору 1932–1933 років

Інформаційно-методичні матеріалидо 93-х роковин Голодомору 1932–1933 років
Голодомор — геноцид Українського народу. Пам’ятаємо минуле, захищаємо майбутнє!
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять мільйонів людей, які загинули внаслідок Голодомору 1932–1933 років, а також масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років.
У 2026 році День пам’яті жертв Голодомору припадає на 28 листопада.
О 16:00 відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання. Закликаємо жителів Одещини долучитися до вшанування пам’яті невинних жертв тоталітарного режиму та взяти участь у Всеукраїнській акції «Запали свічку», запаливши свічку пам’яті на підвіконні своєї оселі.
Пам’ять про Голодомор — це не лише шана загиблим, а й усвідомлення історичних причин трагедії, розуміння злочинної сутності тоталітаризму та відповідальності за збереження української державності, національної ідентичності й свободи.
Голодомор — геноцид Українського народу: ключові факти
У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим на чолі зі Сталіним організував штучний голод, спрямований на знищення українців як національної спільноти, придушення національно-визвольного руху та остаточне упокорення України.
Злочин геноциду здійснювався через:
насильницьке вилучення зерна, продовольства та інших продуктів харчування;
запровадження нереальних планів хлібозаготівель і натуральних штрафів;
блокування українських сіл і районів, занесених на так звані «чорні дошки»;
заборону селянам виїжджати за межі охоплених голодом територій у пошуках порятунку;
масові репресії проти українського селянства, інтелігенції та всіх, хто чинив спротив політиці режиму;
приховування інформації про голод і відмову від міжнародної допомоги.
Метою цих дій було знищення українського національного спротиву, руйнування традиційного укладу життя та придушення прагнення українців до свободи й самостійного державного розвитку.
28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом Українського народу.
Сьогодні історична пам’ять набуває особливого значення. Російська Федерація продовжує війну проти України, вдаючись до терору, масових убивств, депортацій, знищення української культурної спадщини та спроб позбавити українців національної ідентичності.
Збереження правди про Голодомор допомагає усвідомити історичні витоки російської агресії, протидіяти пропаганді та маніпуляціям, захищати українську історію і право нашого народу на власне майбутнє.
Пам’ятаючи про мільйони невинно загиблих, ми вшановуємо також тих, хто пережив трагедію, зберіг людяність і передав наступним поколінням правду про злочин.
Історична довідка
Чому українців убивали голодом?
Після Української революції 1917–1921 років та окупації України більшовицьким режимом комуністична влада поступово встановила тотальний контроль над політичним, економічним і суспільним життям.
Попри репресивну політику, у 1920-х роках Україна переживала культурне відродження. Розвивалися українська освіта, література, мистецтво, наука, формувалися національні культурні традиції. Водночас українське селянство зберігало економічну самостійність, а суспільство — прагнення до національного самовизначення.
Це становило загрозу для тоталітарного режиму, який прагнув остаточно підпорядкувати Україну Москві.
У 1928 році розпочалася кампанія примусових хлібозаготівель, а згодом — насильницька колективізація та розкуркулення. Українських селян позбавляли землі, майна, засобів до існування. Масові протести та повстання проти політики влади жорстоко придушувалися.
Улітку 1932 року сталінське керівництво перейшло до цілеспрямованої організації штучного голоду в Україні.
Як здійснювався злочин?
Упродовж 1932–1933 років радянська влада послідовно запроваджувала заходи, які позбавляли українців можливості вижити.
Серед найважливіших етапів:
Липень 1932 року — українським господарствам нав’язано завідомо нереальні плани хлібозаготівель.
7 серпня 1932 року — ухвалено постанову про охорону соціалістичної власності, відому як «закон про п’ять колосків», яка передбачала суворі покарання за привласнення колгоспного майна.
Жовтень–листопад 1932 року — посилено вилучення зерна та інших продуктів харчування, розпочато масштабні репресивні кампанії.
Листопад 1932 року — запроваджено режим «чорних дощок», який передбачав блокаду населених пунктів, припинення торгівлі та застосування репресій.
Грудень 1932 року — влада перейшла до фактичної конфіскації всіх продовольчих запасів, зокрема зерна, залишеного для посіву.
22 січня 1933 року — за директивою Сталіна заборонено виїзд селян з території УСРР і Кубані в інші регіони СРСР.
Весна–літо 1933 року — смертність від голоду досягла катастрофічних масштабів.
Навіть під час масової загибелі людей тоталітарна влада не припинила вилучення продовольства, відмовлялася від міжнародної допомоги та всіляко приховувала масштаби трагедії.
Наслідки Голодомору
Голодомор 1932–1933 років став однією з найстрашніших національних катастроф в історії України. Мільйони невинних людей загинули від штучно створеного голоду. Особливо вразливими були діти, люди похилого віку та селяни, позбавлені будь-яких можливостей отримати допомогу.
Трагедія завдала непоправних демографічних, соціальних, психологічних і культурних втрат. Було зруйновано традиційний уклад українського села, перервано родинну пам’ять, знищено цілі покоління.
Точну кількість загиблих встановити складно через свідоме приховування радянською владою фактів голоду та знищення значної частини документів. За сучасними демографічними оцінками, прямі втрати населення України внаслідок Голодомору становлять мільйони людей.
Як світ дізнався правду про Голодомор?
Радянська влада десятиліттями замовчувала факт штучного голоду, забороняла поширювати інформацію про масову загибель людей та переслідувала тих, хто намагався розповісти правду.
Попри інформаційну блокаду, свідчення про трагедію потрапляли до міжнародної спільноти завдяки іноземним журналістам, українським громадським діячам і очевидцям.
Серед тих, хто доносив правду про злочин до світу, були британські журналісти Ґарет Джонс і Малколм Маґґерідж. Важливу роль у приверненні уваги міжнародної спільноти відіграли українські громадські та церковні діячі, зокрема митрополит Андрей Шептицький.
У 1953 році американський юрист Рафаель Лемкін, автор терміна «геноцид», охарактеризував Голодомор як класичний приклад геноциду.
Важливим етапом міжнародного визнання трагедії стали дослідження та діяльність спеціальної Комісії Конгресу США з розслідування штучного голоду в Україні, створеної у 1984 році.
У незалежній Україні пам’ять про жертв Голодомору поступово набула державного визнання:
1993 рік — на державному рівні вперше відзначено 60-ті роковини Голодомору.
1998 рік — встановлено День пам’яті жертв Голодомору, який щороку відзначається в четверту суботу листопада.
2006 рік — Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом Українського народу.
2008 рік — у Києві відкрито Національний музей Голодомору-геноциду та споруджено меморіальний комплекс.
Збереження історичної правди про Голодомор є важливою складовою національної пам’яті та формування відповідального ставлення до історії України.
Загальнонаціональна хвилина мовчання: рекомендації щодо організації
28 листопада о 16:00 в Україні відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання на вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років.
Закликаємо заклади освіти, педагогічні колективи, учнівську та студентську молодь, батьківську громадськість долучитися до вшанування пам’яті невинних жертв.
Під час організації хвилини мовчання рекомендуємо дотримуватися таких принципів:
Гідність і повага. Вшанування має відбуватися у стриманій атмосфері, без формального підходу, політичної агітації чи комерційної реклами.
Безпека. Формат проведення необхідно узгоджувати з безпековою ситуацією. У разі повітряної тривоги або іншої загрози життю та здоров’ю людей пріоритет мають заходи цивільного захисту.
Доступність. Потрібно враховувати потреби дітей, людей з інвалідністю, осіб старшого віку та інших маломобільних груп населення.
Інформування. Доцільно заздалегідь повідомити учасників освітнього процесу про дату та час проведення хвилини мовчання.
Рекомендації для закладів освіти
У закладах дошкільної, загальної середньої, професійної та фахової передвищої освіти рекомендуємо:
Поінформувати працівників, здобувачів освіти та батьків про День пам’яті жертв Голодомору і проведення загальнонаціональної хвилини мовчання.
Передбачити о 16:00 можливість долучитися до хвилини мовчання з урахуванням режиму роботи закладу та безпекових умов.
Використовувати внутрішні системи оповіщення, інформаційні екрани, оголошення та електронні засоби комунікації для нагадування про початок хвилини мовчання.
За можливості провести тематичні уроки, виховні години, бесіди, лекції, перегляди документальних матеріалів та інші просвітницькі заходи.
Ознайомлювати дітей і молодь із документальними свідченнями, історичними джерелами та родинними історіями, що допомагають усвідомити масштаби трагедії.
Орієнтовний текст оголошення:
«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять мільйонів українців, убитих голодом у 1932–1933 роках. Схилімо голови у скорботі та вшануймо пам’ять невинних жертв Голодомору хвилиною мовчання».
За потреби хвилину мовчання може супроводжувати звук метронома.
Важливо: участь стоячи не є обов’язковою формою вшанування. Кожен може долучитися до хвилини мовчання у доступний для себе спосіб. У разі повітряної тривоги всі учасники освітнього процесу повинні діяти відповідно до встановлених правил безпеки та перейти до укриття.
Всеукраїнська акція «Запали свічку»
Щороку в День пам’яті жертв Голодомору українці долучаються до Всеукраїнської акції «Запали свічку», яка стала символом національної скорботи та незгасної пам’яті про мільйони невинно загиблих.
28 листопада о 16:00 після загальнонаціональної хвилини мовчання закликаємо запалити свічку пам’яті на підвіконні своєї оселі.
Також можна запалити лампадку біля меморіалів, пам’ятників і пам’ятних знаків жертвам Голодомору.
Традиція запалювання свічки на підвіконні пов’язана з ініціативою українського історика та дослідника Голодомору Джеймса Мейса, який запропонував зробити цей простий символічний жест загальнонаціональним актом пам’яті.
Свічка у вікні — це символ скорботи за невинно загиблими, знак єдності українців та свідчення того, що ми не забуваємо правду про злочин геноциду.
Кожен вогник нагадує: пам’ятаємо, шануємо, передаємо правду наступним поколінням.
Більш детально з посиланням на корисні матеріали: https://osvita.od.gov.ua/wp-content/uploads/2026/11/im-do-golodomoru-2026.pdf
Український інститут національної пам’яті
Коментарі
Ще ніхто не коментував. Будьте першим.
Увійдіть, щоб коментувати
Коментарі пишуть мешканці під своїм імʼям — так менше ботів і образ.