НА ЩИТІ ПОВЕРНУВСЯ ГЕРОЙ — ПОГОРІЛИЙ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

НА ЩИТІ ПОВЕРНУВСЯ ГЕРОЙ — ПОГОРІЛИЙ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Сьогодні Білицька та Новосанжарська громади схилили голови в глибокій скорботі, зустрічаючи на щиті полеглого Захисника України Погорілого Сергія Миколайовича, який віддав своє життя за свободу й незалежність рідної землі.

Сергій Миколайович народився 28 березня 1984 року в селі Мар’янівка Новосанжарського району. Зростав у родині разом із братом. Навчався в Руденківській школі, де здобув середню освіту. Після строкової військової служби розпочав трудовий шлях на тепловозоремонтному заводі в Полтаві. Був працьовитим, відповідальним і сумлінним працівником, який своєю відданістю справі та повагою до людей заслужив добру пам’ять і шану колег.

Згодом Сергій одружився, переїхав до селища Білики, де створив власну родину та став батьком.

У пам’яті рідних і близьких він назавжди залишиться людиною зі світлою душею — щирою, веселою, позитивною, товариською. Людиною, поруч із якою було легко й тепло. Для своєї доньки Сергій був надійною опорою, турботливим татом, людиною, до якої можна було звернутися по підтримку й любов.

12 грудня 2025 року Сергій став до лав українського війська. Пройшов військову підготовку, підвищив кваліфікацію й став оператором безпілотних літальних апаратів військової частини А****.

Сумлінно виконував бойові завдання, залишався вірним військовій присязі, Україні та своїм побратимам. Людина, яка звикла чесно працювати, піклуватися про близьких і цінувати життя, взяла на себе найважчу відповідальність — захищати Батьківщину, ризикуючи власним життям заради інших.

Старший солдат Погорілий Сергій Миколайович загинув унаслідок атаки ворожого FPV-дрона на Харківщині.

Він віддав найдорожче — власне життя за Україну, за мирне небо над рідною землею, за право своїх близьких жити, працювати, виховувати дітей і будувати майбутнє у вільній державі.

Сьогодні шлях Героя додому став шляхом останнього прощання.

Церемонія прощання із Сергієм розпочалася в селищі Нові Санжари. Згодом живим коридором пошани жителі Білицької громади зустріли траурний кортеж, віддаючи останню шану землякові, який повернувся додому на щиті. У скорботній тиші, зі сльозами на очах і невимовним болем у серцях, громада провела Захисника в його останню дорогу.

Поховали Сергія Миколайовича на Подільському кладовищі в селищі Білики.

У тиші прощання пролунали почесні залпи як остання військова шана українському воїну. Під звуки Державного Гімну України головний сержант 2-го відділу Полтавського РТЦК та СП Пов'якало Юрій передав Державний Прапор України доньці загиблого Захисника, як символ держави, якій Сергій залишився вірним до кінця.

За кожним таким прощанням — біль, який неможливо виміряти словами…

Погорілий Сергій Миколайович назавжди залишиться люблячим батьком, дорогим сином і братом, щирою людиною та мужнім Захисником України. Його ім’я залишиться в пам’яті громади, а його подвиг — у вдячності тих, заради кого він став на захист рідної землі.

Білицька селищна рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Сергія Миколайовича, його доньці, батьку, брату, побратимам і всім, хто знав, любив і поважав Героя.

Схиляємо голови в глибокій скорботі. Розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами.

Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України!

Герої не вмирають, доки живе пам’ять про них.

Першоджерело · Сайт громади