Там, де чекали на повернення, сьогодні лунали слова прощання…

Сьогодні вулиці Борзни наповнилися тишею, болем і невимовним сумом. Живим коридором, зі сльозами на очах, схиленими головами та квітами в руках земляки зустрічали й проводжали в останню земну дорогу полеглого Захисника Віктора Анатолійовича СТРІШНОГО.

Кожен уклін, кожна квітка, кожен погляд були сповнені вдячності та глибокого болю за людину, яка вже ніколи не переступить поріг рідного дому…

Від 5 грудня 2024 року, коли Віктор Анатолійович зник безвісти на Донеччині, кожен день був сповнений тривожного очікування, молитов і віри в диво. Так хотілося, щоб ця історія завершилася інакше… Щоб одного дня відчинилися двері й він повернувся додому, переступивши рідний поріг. Але війна принесла найстрашніше — непоправну втрату.

Під тихі молитви та слова скорботи громада востаннє попрощалася з Віктором. Його провели до місця вічного спочинку — на міське кладовище на вулиці Авіації, де він знайшов свій останній земний прихисток.

Сьогодні разом із рідними та близькими сумувала вся громада. Адже кожен полеглий Захисник — це не просто ім’я у скорботному списку. Це ціле життя, людська доля, нездійснені мрії, незакінчені розмови та серця, у яких назавжди залишиться біль утрати.

Немає слів, здатних втамувати цей біль, і немає часу, який міг би стерти пам’ять. Залишаються вдячність за мужність, тихі молитви та світлі спогади про людину, яка віддала своє життя за Україну.

Вічна та світла пам’ять Захиснику України! Низький уклін за подвиг!

Першоджерело · Новини Борзнянської громади (сайт ради)