Він любив життя, рідних і свою землю…

З невимовним болем Борзнянська громада знову отримала трагічну звістку — 30 жовтня 2026 року внаслідок тяжкої хвороби зупинилося серце нашого земляка, Захисника України Станіслава Миколайовича БРЯЗКАЛА.

Ще одне життя, сповнене планів, мрій, праці та любові до рідних, обірвалося… Ще одна родина переживає непоправну втрату, а Борзнянська громада схиляє голову в глибокій скорботі.

Станіслав Миколайович народився 23 січня 1971 року в Борзні. Тут минули його дитинство та юність, тут формувався його характер, він здобував освіту, будував своє життя та знаходив справу до душі.

Після закінчення 9 класів Борзнянської середньої школи у 1986 році вступив до Борзнянського державного сільськогосподарського технікуму, де до 1990 року навчався за спеціальністю «Агрономія. Овочівництво».

Згодом два роки проходив строкову військову службу в Німеччині. Повернувшись до цивільного життя, працював дільничним у Києві, а пізніше пов’язав свою трудову діяльність із будівництвом. Не цурався роботи, умів працювати руками, долати труднощі й відповідально ставитися до дорученої справи.

Станіслав Миколайович мав захоплення, які дарували йому радість і наповнювали життя яскравими моментами. Особливе місце серед них посідав спорт. Під час навчання він займався боксом, брав участь у змаганнях, загартовував силу духу, витримку та наполегливість. А ще дуже любив футбол — гру, яка приносила йому справжнє задоволення.

У пам’яті рідних, близьких і знайомих Станіслав залишиться доброю та справедливою людиною, яка мала власні життєві принципи, цінувала щирість і людяність. Його життя складалося зі звичайних буденних справ, роботи й турбот, радощів і переживань, надій та любові до найдорожчих людей.

Коли на українську землю прийшла повномасштабна війна, Станіслав Миколайович не залишився осторонь. Із перших днів він долучився до лав місцевої територіальної оборони, ставши на захист рідної землі та своєї громади.

28 листопада 2025 року був призваний на військову службу. Він знову став на захист України, розуміючи, наскільки важливо сьогодні боронити те, що є найдорожчим.

На жаль, тяжка хвороба обірвала його життєвий шлях. Не судилося Станіславу Миколайовичу здійснити всі задуми, побачити втілення мрій, ще довго радіти родинному затишку та мирному життю, на яке так чекають усі українці.

У скорботі залишилися найдорожчі люди: мати, дружина, син, донька, два рідні брати та племінники. Їх єднали взаємна підтримка й особливе родинне тепло. Тепер біль цієї втрати розділяють усі, для кого Станіслав Миколайович був сином, чоловіком, батьком, братом, дядьком і просто рідною людиною.

Жодні слова не здатні втамувати біль від втрати близької людини. Залишаються спогади, дорогі серцю миті та любов, яку не здатен забрати навіть час…

Борзнянська громада висловлює щирі співчуття всім рідним і близьким. Розділяємо ваше горе, сумуємо разом із вами та схиляємо голови у глибокій скорботі. Нехай Господь дасть сили пережити цю непоправну втрату, а світлі спогади про рідну людину назавжди залишаться у ваших серцях.

Світла пам’ять про Станіслава Миколайовича житиме серед земляків, рідних і всіх, хто його знав.

Вічна та світла пам’ять!

Першоджерело · Новини Борзнянської громади (сайт ради)