Два роки болю та пам’яті: вшановуємо Івана Жилку

15 листопада минає друга річниця загибелі Івана Івановича Жилки — жителя села Карпилівка, Захисника України, який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної держави.
Іван народився у 1982 році. З дитинства був тихим, добрим і працьовитим хлопцем, який завжди прагнув допомогти іншим. Ці риси залишилися з ним і в дорослому житті. Він був щирою, відповідальною та небайдужою до чужих проблем людиною з відкритим серцем. Таким його пам’ятають рідні, друзі й ті, кому випало працювати та спілкуватися з ним.
Протягом шести років Іван працював верстатником у Клесівській філії ДП «Ліси України». Та коли країна потребувала захисту, він не залишився осторонь. 27 лютого 2024 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Попри стан здоров’я, Іван став на захист Батьківщини та залишався вірним своєму обов’язку до останнього.
Іван Іванович служив солдатом, старшим водієм 1-го зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону 42-ї окремої механізованої бригади. Разом із побратимами проходив через небезпеку, бойові завдання та непрості випробування війни.
15 листопада 2024 року поблизу міста Торецька Бахмутського району Донецької області під час обстрілу українських позицій життя Івана обірвалося. Йому було лише 42 роки…
Кажуть, що перед останньою ротацією Іван зізнався рідним, що дуже не хоче знову повертатися на позиції. Можливо, щось відчував… Ці слова назавжди залишилися в пам’яті близьких, як і спогади про його доброту, турботу та любов до життя.
За мужність, відвагу й самовіддану службу Івана Жилку відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський Хрест» та відзнакою Міністерства оборони України «Хрест доблесті».
Найбільшим його багатством була родина. У Героя залишилися двоє дітей, брат, сестра та інші рідні, для яких він назавжди буде найдорожчою людиною. Особливо боляче усвідомлювати, що згодом не стало й матері Івана — Галини Миколаївни. Сьогодні мати й син уже разом у вічності…
Для рідних Іван і досі залишається поруч у спогадах, у словах, у рисах дітей, у всьому доброму, що він залишив після себе.
Клесівська громада схиляє голови у вдячності перед Іваном Івановичем за його мужність, самовідданість і любов до України. Його життєвий шлях обірвався надто рано, але пам’ять про нього не згасне.
Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України Іванові Жилці.
Герої не зникають, поки живе пам’ять про них.
Коментарі
Ще ніхто не коментував. Будьте першим.
Увійдіть, щоб коментувати
Коментарі пишуть мешканці під своїм імʼям — так менше ботів і образ.