Знову, на жаль, сумна звістка надійшла до нашої громади

Ще один коропчанин віддав життя у боротьбі з російським агресором за наше вільне майбутнє. Із болем і сумом повідомляємо, що під час виконання військового обов’язку у віці 40 років загинув солдат Ярослав Валерійович МАКСИМЕНКО.

Він народився 4 квітня 1986 року в Коропі, виріс у багатодітній родині, був найстаршим братом. Тут минули його дитинство та юність, тут він навчався у місцевій школі, звідси починався його життєвий шлях.

Працював у Коропі в комунальному підприємстві «Вода». У 2012 році здобув професію верстатника деревообробних верстатів. Останні роки перед військовою службою жив і працював у Києві, займався будівництвом.

9 березня 2024 року Ярослав Максименко був призваний на військову службу. Його рішення стати на захист України було свідомим і добровільним. Як розповіла сестра Ольга, він мав можливість не йти до війська, але не міг залишатися осторонь.

«Йому боліло, що гинуть молоді хлопці. Він казав: піду туди, краще загину там і принесу якусь користь, ніж тут», – згадує сестра.

Коропчанин проходив службу на посаді оператора відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби штурмового батальйону Третьої окремої штурмової бригади.

Виконував завдання на Харківському напрямку. Його робота вимагала спеціальних знань, витримки та неабиякої фізичної витривалості. Доводилося долати пішки значні відстані, переносити обладнання та генератори, облаштовувати й встановлювати складні системи радіоелектронної боротьби.

14 липня 2026 року Ярослав Максименко взяв участь у визволенні села Шийківка Ізюмського району Харківської області. Від того трагічного дня він вважався зниклим безвісти.

Лише тепер загибель воїна офіційно підтверджено за результатами ДНК-ідентифікації.

Як розповіла сестра, Ярослав був спокійною, доброю людиною, любив усіх рідних, прагнув зробити їхнє життя кращим. Особливо дбав про маму Любов Григорівну. Після її важкої хвороби намагався якомога більше допомагати, під час військової служби значну частину своїх коштів спрямовував на ремонт маминого будинку, щоб їй було комфортніше жити.

Він дуже хотів мати власну сім’ю, мріяв про дітей. У лютому 2026 року одружився з дівчиною, з якою познайомився на Харківщині. Та війна, на жаль, обірвала його плани й мрії, не давши здійснити задумане.

У Ярослава залишилися мама, дружина, брат і сестра.

Висловлюємо щирі співчуття усім рідним, близьким і друзям полеглого захисника. Розділяємо ваш невимовний біль.

Нехай світла пам’ять про Ярослава Максименка назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав і любив.

Підтримати родину воїна у тяжкому горі можна за номером карти:

4149 4975 0771 0780 (ПриватБанк, мама воїна Максименко Л.Г).

Найближчими днями очікується прибуття загиблого Героя додому на вічний спочинок. Про дату та час зустрічі і прощання інформуватимемо додатково.

Вічна пам’ять і слава захиснику України!

Першоджерело · Сайт ради (koropska-gromada.gov.ua)