Стіна Надії: місце, де живе віра в повернення рідних

У Коропі 1 листопада відкрили Стіну Надії – особливе місце, присвячене українським захисникам і захисницям, які перебувають у ворожому полоні або вважаються зниклими безвісти.

На Стіні Надії – 46 облич…

За кожною світлиною тут – людська доля, за кожним ім’ям — родина, яка щодня чекає, молиться й вірить у найважливішу звістку: «Я повернувся додому».

До церемонії відкриття Стіни Надії долучилися рідні захисників та небайдужі земляки, об’єднані спільним бажанням – не дати забути жодного з тих, кого чекають удома.

Зі словами підтримки до присутніх звернувся Коропський селищний голова Володимир Куніцин. Він наголосив на важливості єдності, стійкості та віри, адже українські воїни на передовій тримають оборону, а обов’язок тилу – залишатися сильним, підтримувати одне одного й не припиняти боротьби за повернення наших людей.

Він закликав молитися, триматися й вірити, що наші воїни повернуться додому. Адже кожен із них – важливий, кожного бракує, і кожного чекають.

Зворушливим став виступ Ольги Гавриленко – мами українського захисника, яка сама пройшла через тривале очікування сина з російського полону. Її родина чекала на нього три з половиною роки – роки невідомості, тривог, молитов і надії. 11 квітня цього року, на Великдень, син Ольги Миколаївни Максим повернувся додому.

У своєму зверненні вона закликала родини не залишатися наодинці з болем, підтримувати одна одну й говорити про своїх рідних, аби їхні імена не зникали з пам’яті суспільства.

Ольга Гавриленко висловила щиру вдячність голові Коропської громади Володимиру Куніцину та всім, хто долучився до створення Стіни Надії, за підтримку й сприяння у втіленні цієї важливої ініціативи.

Відтепер у громаді є місце, де можна зберігати пам’ять про захисників, підтримувати їхні родини та разом берегти віру в повернення кожного додому.

До присутніх також звернулася Тетяна Стельмах – тітка українського захисника Сергія Синявського. Вона постійно виходить на акції разом з іншими родинами, нагадуючи суспільству про наших воїнів і продовжуючи боротьбу за їхнє повернення.

Зворушливим доповненням до її слів став вірш, написаний мамою одного з українських воїнів.

Відкриття Стіни Надії стало також нагодою згадати земляків, які вже повернулися з ворожого полону. Для Коропщини кожне таке повернення – велика радість і спільне щастя. Під час заходу присутні згадали чотирьох наших захисників, які знову ступили на рідну українську землю. Їхнє повернення — свідчення того, що навіть після довгих місяців і років невідомості надія може стати реальністю.

Серед світлин на стіні залишається портрет Павла Нишпора, який нещодавно повернувся з полону. Сам воїн висловив бажання після повернення додому, до рідного Коропа, власноруч зняти свою світлину.

На заході були присутні його рідні – дідусь Микола Васильович, мама Тамара Григорівна та брат Олександр.

Право відкрити Стіну Надії надали родинам захисників.

Солісти Коропського будинку культури присвятили пісню тим, кого чекають, – нашим захисникам, які досі перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти.

А рідні пов’язали до потретів синів, тат, батьків, братів, рідних і близьких символічні стрічечки віри і Надії.

Стіна Надії в Коропській громаді – це символ нашої спільної відповідальності, людяності та віри. Вона нагадуватиме кожному, хто проходитиме повз, що за кожною світлиною стоїть людина, а за кожним ім’ям – родина, яка чекає.

І нехай настане день, коли біля цієї стіни збиратимуться вже не для того, щоб чекати, а щоб радіти поверненню кожного захисника додому. Коли слово «чекаємо» зміниться на найщасливіше – «дочекалися».

Першоджерело · Сайт ради (koropska-gromada.gov.ua)