Шановні жителі Корсунь-Шевченківської громади!

13 листопада 2026 року ми провели в останню земну путь відважного Захисника, старшого солдата Мирослава Геннадійовича Писаревського.
Народився Мирослав 25 квітня 2003 року в місті Корсунь-Шевченківському. Тут минули його дитячі та шкільні роки. Навчався у школі №5. Згодом життєва дорога привела його до Києва, де він працював у сфері обслуговування. Мирослав був добрим, щирим, романтичним, життєрадісним і позитивним. У його серці завжди було місце для тепла, турботи та людяності. Та повномасштабне вторгнення змінило звичний плин життя. Будучи зовсім юним, у свої 18 років, Мирослав зробив свідомий вибір стати на захист України. Із першого дня повномасштабного вторгнення долучився до лав Сил територіальної оборони з твердим розумінням свого обов’язку перед Батьківщиною. Захищаючи Київ від ворога, Мирослав паралельно підписав військовий контракт та був військовослужбовцем 112 окремої бригади 128 батальйону Територіальної оборони. У перші ж місяці відбувся виїзд до Харківської області, селище Старий Салтів, де вони разом з побратимами укріплювали позиції. Там, попри постійну напругу, проявлялася дивовижна риса Мирослава – його унікальне почуття гумору. Він завжди жартував. Зі слів одного з побратимів: «Навіть, коли навколо все здригалося від вибухів, «Малий» знаходив правильні слова, щоб підняти дух, розрядити обставини й змусити посміхнутися тих, кому було найважче. Його спокій був заразливим, а жарти – рятівними.» Близько 4 місяців перебували на Харківщині, після повернулися на відновлення до Києва, хоча було розуміння того, що скоро знову потрібно буде виїжджати.
Мирослав пройшов непростий бойовий шлях: захист Києва, Харківщина, Бахмутський напрямок, Кліщіївка. Поруч із побратимами витримував важкі випробування, небезпеку та втрати. Але навіть у найскладніші моменти не втрачав внутрішньої сили. Мирослав був відважним воїном та відданим побратимом. Він ніколи не залишав своїх у біді, завжди поспішав на допомогу, ризикуючи собою заради інших. Як згадував командир, Мирослав завжди витягував із поля бою своїх поранених побратимів.
Попри війну, у житті Мирослава було місце для кохання. Навесні 2023 році він одружився, створивши власну сім’ю після чого відразу повернувся на Донеччину. Навіть перебуваючи на передовій, він знаходив час для мрій про спільне майбутнє. Через місяць отримав поранення, та навіть стікаючи кров’ю, він не падав духом. Опинившись у шпиталі без упину жартував і рвався назад до своїх, у бій, туди де тримали лінію його брати.
За мужність, стійкість, самовідданість і відданість військовому обов’язку Мирослав був відзначений нагрудним знакам «Почесна відзнака командира батальйону», почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України, грамотою за високий професіоналізм і самовідданість. На початку 2024 року дружині передали відзнаку міністра оборони України «Захиснику України».
28 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Кліщіївки на Донеччині Мирослав прийняв свій останній нерівний бій. До останнього він залишався вірним собі, своїм принципам і побратимам. Побачивши небезпеку для інших військовослужбовців, поспішив їм на допомогу та, прикривши собою двох побратимів, врятував їм життя ціною власного. У зв’язку з постійними інтенсивними обстрілами ворога, незважаючи на кілька спроб евакуації, забрати Мирослава не вдалося, тому майже три роки він перебував в статусі «безвісти зниклого».
Для рідних цей час був сповнений болю, тривоги, очікування та надії. Але яким би не був довгим цей шлях, пам’ять про Мирослава жила і продовжувала жити в серцях тих, хто його любив. Він пішов із життя зовсім молодим, не встигнувши здійснити всіх своїх мрій, та він встиг залишити набагато більше, ніж можна виміряти роками, він залишив приклад справжньої мужності.
Світла пам’ять про Мирослава назавжди житиме в серцях тих, кого він любив, кого захищав і заради кого віддав найдорожче - своє життя.
Слава Герою! Слава Україні!
Коментарі
Ще ніхто не коментував. Будьте першим.
Увійдіть, щоб коментувати
Коментарі пишуть мешканці під своїм імʼям — так менше ботів і образ.