Новини ОДПС

Майно знищено, товари втрачені: як правильно відобразити втрати в податковому обліку?

Податкові наслідки знищення або втрати майна залежать від його виду, обставин знищення, характеру операції та наявності документів, які підтверджують понесені втрати.

Для основних засобів Податковий кодекс України (ПКУ) встановлює спеціальні правила ліквідації. Водночас для товарів у період дії воєнного або надзвичайного стану передбачено особливий порядок оподаткування: ПДВ не нараховується, якщо їх знищення або втрата сталися внаслідок обставин непереборної сили.

Окремі правила податкового обліку застосовуються і під час списання дебіторської та кредиторської заборгованості. Для податку на прибуток важливо, чи відповідає дебіторська заборгованість критеріям безнадійної, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ. Щодо ПДВ, податкові наслідки залежать від виду операції, підстав формування податкового кредиту та наявності передбачених ПКУ підстав для його коригування або нарахування податкових зобов’язань.

Чи потрібно повідомляти податкову службу про знищення або пошкодження майна внаслідок воєнних дій? Чи виникають зобов’язання з ПДВ, якщо основні засоби знищено внаслідок ракетного обстрілу? Які документи підтверджують втрату майна та як правильно відобразити знищені товари в податковому обліку?

Відповіді на ці та інші актуальні запитання містить Інформаційний лист ДПС № 4/2026. У ньому розглянуто особливості оподаткування операцій зі знищення майна та списання заборгованості, а також питання документального підтвердження таких операцій. Ознайомлення з роз’ясненнями допоможе платникам правильно оформити втрати та відобразити їх у податковому обліку відповідно до вимог законодавства.

Ознайомитися з Інформаційним листом № 4/2026 можна за посиланням https://tax.gov.ua/data/material/000/920/1062439/InfoList_4_2026.pdf

Понад 77 тисяч адміністративних послуг: за кожною – конкретна потреба платника

Отримати податковий номер, дізнатися про свої доходи, оформити витяг із реєстру платників єдиного податку чи отримати довідку про відсутність заборгованості – це лише частина послуг, за якими жителі області звертаються до податкової служби.

Упродовж січня–жовтня 2026 року фахівці Головного управління ДПС у Тернопільській області надали 77 305 адміністративних послуг.

Найбільше звернень стосувалося:

• видачі картки платника податків та внесення відповідних даних до паспорта – 31 133 послуги;

• видачі витягів із реєстру платників єдиного податку – 10 889;

• надання інформації про доходи та утримані податки – 9 320;

• видачі довідок про відсутність заборгованості – 4 256.

Ці показники демонструють, наскільки різноманітними є щоденні потреби громадян і підприємців у взаємодії з податковою службою.

Водночас податкова продовжує розвивати сервісний напрям роботи, щоб платники могли отримувати необхідну інформацію, консультації та адміністративні послуги зручно й без зайвих витрат часу.

Аудит чи бухгалтерський облік: які послуги дозволяють ФОП працювати на єдиному податку?

Фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність у сфері аудиту, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп. Це обмеження передбачене п.п. 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

Згідно із Законом України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», аудит фінансової звітності передбачає перевірку даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності юридичної особи, представництва іноземного суб’єкта господарювання або іншого суб’єкта, який подає фінансову звітність, з метою висловлення незалежної думки аудитора щодо її відповідності встановленим вимогам. Аудиторська діяльність – це незалежна професійна діяльність аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих у відповідному Реєстрі, з надання аудиторських послуг.

Водночас бухгалтерський облік, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття рішень.

Отже, аудиторська діяльність і надання бухгалтерських послуг є різними видами діяльності. Тому фізичні особи – підприємці, які надають виключно бухгалтерські послуги та не здійснюють діяльності у сфері аудиту, мають право застосовувати спрощену систему оподаткування і бути платниками єдиного податку.

Помилка в декларації з податку на прибуток: як правильно її виправити

Якщо платник податку самостійно виявив помилки у раніше поданій податковій декларації з податку на прибуток підприємств, він зобов’язаний їх виправити з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України (ПКУ), та обмежень, установлених ст. 50 ПКУ. Це можна зробити шляхом подання уточнюючої декларації за формою, чинною на дату її подання, або відобразити правильні показники у декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого виявлено помилку. Окремий порядок передбачено для платників податку на прибуток, які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським звітом. Якщо показники оприлюдненої фінансової звітності змінилися порівняно з даними, поданими разом із декларацією, і це вплинуло на її показники, такі платники повинні подати уточнюючу декларацію за відповідний річний період не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.

Під час проведення документальної планової або позапланової перевірки платник не має права подавати уточнюючі декларації за період, який перевіряється, з урахуванням строків продовження, зупинення або перенесення перевірки. Виняток становлять випадки, передбачені абзацом третім п. 50.1 ст. 50 ПКУ, зокрема виправлення показників річної фінансової звітності, оприлюдненої разом з аудиторським звітом.

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (Декларація). У полі 1 її заголовної частини зазначається тип декларації: звітна, звітна нова або уточнююча. Якщо подається уточнююча Декларація, у полі 3 вказується звітний (податковий) період, за який виправляються помилки.

Якщо помилки виправляються у звітній або звітній новій Декларації за наступний податковий період, платник заповнює додаток ВП. У ньому зазначаються правильні показники періоду, який уточнюється, порівнюються з раніше задекларованими даними та визначаються суми збільшення або зменшення податкового зобов’язання, штрафу та пені. Додаток ВП містить три таблиці: у першій наводяться уточнені показники основної Декларації (рядки 1–28), а також у рядку 42 відображається сума збільшення податкового зобов’язання внаслідок порушення вимог щодо цільового використання коштів, вивільнених від оподаткування, відповідно до норм ПКУ; у другій відображаються результати виправлення помилок, які переносяться до відповідних рядків Декларації (29-32, 34-36, 38-40); у третій зазначаються показники фінансової звітності за період, що уточнюється. Платники, для яких базовим звітним періодом є календарний рік, суму збільшення або зменшення податкового зобов’язання визначають з урахуванням податку на прибуток, зазначеного в рядку 19 Декларації.

Якщо помилки виправляються шляхом подання уточнюючої Декларації, додаток ВП не заповнюється. У такій Декларації зазначаються правильні показники доходів, фінансового результату до оподаткування, податкових різниць та об’єкта оподаткування. Суми збільшення або зменшення податкового зобов’язання, штрафу та пені визначаються шляхом порівняння показників уточнюючої Декларації з раніше поданою та відображаються в її розділі «Виправлення помилок» у відповідних рядках (29-30, 32-33, 34, 36-37, 38, 40-41).

Водночас на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні діє спеціальна норма п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ. Вона передбачає, що платники податків, які самостійно виправляють з дотриманням вимог та обмежень ст. 50 ПКУ помилки, що призвели до заниження податкового зобов’язання, звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій та пені.

До уточнюючої Декларації необхідно подати всі додатки, передбачені для заповнення відповідних її рядків, незалежно від того, чи виправлялися показники цих додатків. Інформація про них зазначається в таблиці «Наявність додатків». Фінансова звітність за періоди, що уточнюються, подається лише тоді, коли виправляються її показники. За потреби платник також може подати доповнення до Декларації у довільній формі з поясненням причин його подання. Таке доповнення є невід’ємною частиною Декларації, а платники, які звітують в електронній формі, подають його також в електронному вигляді. У декларації за наступний звітний податковий період показники відображаються вже з урахуванням проведених виправлень.

Помилка у формі оплати через РРО або ПРРО: як правильно скасувати операцію та провести розрахунок

Якщо під час розрахунку через реєстратор розрахункових операцій (РРО) потрібно повернути кошти покупцю, скасувати помилково проведену суму або виплатити виграш у державну лотерею, така операція реєструється від’ємною сумою. Водночас використовувати операцію «сторно» для реєстрації від’ємних сум через РРО заборонено (п. 7 глави III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 (Порядок № 547)). Для програмних РРО (ПРРО) передбачено окремий виняток: операцію «сторно» можна застосувати, якщо через переривання зв’язку з фіскальним сервером виникло дублювання розрахункових документів. Це можливо за умови, що ПРРО вже передав дані документа для реєстрації, але не отримав від сервера його фіскальний номер, після чого завершив операцію в режимі офлайн з присвоєнням номера з Діапазону. У такому разі дублювання усувається шляхом реєстрації операції «сторно» на фіскальному сервері із зазначенням номерів документа, який сторнується, та документа, який дублюється.

Якщо через РРО або ПРРО помилково проведено суму розрахунку чи вибрано неправильну форму оплати (готівка, картка, кредит тощо), необхідно скласти акт із зазначенням помилкової суми та реквізитів розрахункового документа. Такі акти зберігаються протягом трьох років і надаються контролюючому органу під час перевірки (п. 8 розд. III Порядку № 547).

Відповідно до п. 4 розд. III Порядку № 547 суб’єкти господарювання зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки або послуги через зареєстровані РРО чи ПРРО та надавати покупцям розрахункові документи встановленої форми і змісту в паперовій та/або електронній формі. Це стосується також операцій, замовлення або оплата яких здійснюється через Інтернет. Електронний чек може надаватися, зокрема, шляхом відображення QR-коду на дисплеї пристрою або надсилання на номер телефону чи електронну пошту покупця.

Отже, якщо під час розрахунку помилково зазначено оплату карткою або безготівковим способом, а покупець фактично розраховується готівкою, необхідно скласти акт про скасування помилково проведеної суми. Після отримання готівки слід провести через РРО та/або ПРРО нову розрахункову операцію на повну суму покупки та обов’язково видати покупцю відповідний розрахунковий документ.

Реорганізація через приєднання: період розрахунку МПЗ правонаступником

Під час реорганізації юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Такий порядок визначений ст. 104 Цивільного кодексу України. При приєднанні державна реєстрація припинення юридичних осіб, що приєднуються, та внесення змін до відомостей про правонаступництво в Єдиному державному реєстрі (ЄДР) здійснюються відповідно до Закону України від 15.05.2003 № 755-IV. Приєднання вважається завершеним із дати державної реєстрації змін до ЄДР щодо правонаступництва юридичної особи, до якої здійснюється приєднання.

Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) – це мінімальна сума податків, зборів і платежів, пов’язаних із виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, а також із володінням або користуванням земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь. Загальне МПЗ визначається як сума МПЗ, розрахованих щодо кожної земельної ділянки, яка перебуває у власності або користуванні однієї юридичної чи фізичної особи (п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПКУ)).

Платники єдиного податку – власники та користувачі сільськогосподарських угідь, зокрема орендарі й емфітевти, а також голови сімейних фермерських господарств, зобов’язані подавати розрахунок загального МПЗ у складі податкової декларації за рік. Це передбачено п. 297¹.1 ст. 297¹ ПКУ. МПЗ обчислюється за формулами, визначеними ст. 38¹ ПКУ, окремо для земельних ділянок із проведеною та непроведеною нормативною грошовою оцінкою. При цьому його розраховують за період володіння або користування земельною ділянкою протягом відповідного звітного року (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ ПКУ).

Право власності, постійного користування та оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ст. 125, 126 Земельного кодексу України). Якщо протягом року право власності або користування сільськогосподарською земельною ділянкою переходить від однієї особи до іншої та такий перехід зареєстровано відповідно до законодавства, МПЗ розподіляється між попереднім і новим власниками або користувачами. Попередній власник чи користувач розраховує його з 1 січня до початку місяця, в якому право припинилося, а новий – починаючи з місяця набуття відповідного права і до кінця року. Це встановлено абзацом першим п. 38¹.4 ст. 38¹ ПКУ.

Отже, якщо юридична особа – платник єдиного податку четвертої групи протягом року приєднує до себе інші юридичні особи, вона як правонаступник розраховує МПЗ щодо отриманих земельних ділянок за період із першого числа місяця, у якому до неї перейшло право власності або користування (оренди, суборенди, емфітевзису), до 31 грудня включно.

Статус ризикового платника ПДВ: як підтвердити невідповідність критеріям

Питання відповідності платника податку критеріям ризиковості розглядає комісія регіонального рівня, це передбачено п. 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165. Якщо платник відповідає хоча б одному з установлених критеріїв, комісія приймає рішення про його відповідність критеріям ризиковості. До відповідного переліку платника включають у день проведення засідання комісії та прийняття такого рішення.

Комісія регіонального рівня розглядає питання виключення платника з переліку ризикових, якщо виявлено обставини або отримано інформацію, що свідчать про його невідповідність критеріям ризиковості. Також підставою для розгляду є інформація та копії документів, подані самим платником податку на підтвердження такої невідповідності.

Інформацію та копії документів платник подає до ДПС в електронній формі засобами електронних комунікацій. При цьому необхідно дотримуватися вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а також Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу від 01.06.2020 № 261).

Для підтвердження невідповідності критеріям ризиковості платник може подати документи, що стосуються його господарської діяльності, зокрема:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з усіма додатками;

договори, довіреності та акти керівного органу платника, якими оформлено повноваження осіб, що отримують продукцію в інтересах платника;

первинні документи щодо постачання та придбання товарів і послуг, їх зберігання, транспортування, навантаження та розвантаження, а також складські документи (інвентаризаційні описи). До них належать рахунки-фактури (інвойси), акти приймання-передачі товарів, робіт і послуг, накладні з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи про відповідність продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), якщо їх наявність передбачена договором та/або законодавством;

інші документи, які підтверджують невідповідність платника критеріям ризиковості.

Комісія регіонального рівня розглядає подану інформацію та копії документів протягом семи робочих днів, що настають за днем їх надходження, і за результатами розгляду приймає відповідне рішення.

Чи звільняє консервація основних засобів від подання додатка АМ

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства є документом, на підставі якого визначаються та сплачуються податкові зобов’язання або відображаються відповідні показники господарської діяльності. Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (ПКУ), додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів і нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 ПКУ. Згідно з п.п. 138.3.1 ПКУ, амортизація розраховується відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, передбачених ПКУ. При цьому застосовуються методи нарахування амортизації, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а вартість основних засобів та нематеріальних активів для такого розрахунку визначається без урахування їх переоцінки (уцінки або дооцінки).

Водночас амортизація не нараховується за період, протягом якого основні засоби не використовуються в господарській діяльності у зв’язку з консервацією. Також відповідно до п. 23 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.02.2000 № 92, нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об’єкта.

Форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897. У додатку АМ до Декларації відображаються балансові вартості основних засобів і нематеріальних активів за відповідними групами на початок та кінець звітного (податкового) періоду, а також суми амортизації, розраховані відповідно до п. 138.3 ст. 138, пп. 43 та 43¹ підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ. Підсумковий показник (рядок А17 + рядок Н7) із графи 5 рядка 1.2.1 додатка АМ переноситься до рядка 1.2.1 додатка РІ Декларації.

Отже, якщо основні засоби перебували на консервації протягом усього звітного (податкового) періоду, платник податку все одно повинен подати додаток АМ до Декларації. Адже в ньому необхідно відобразити балансову вартість таких основних засобів на початок і кінець звітного (податкового) періоду в розрізі відповідних груп. Відсутність нарахованої амортизації не звільняє від подання цього додатка.

Детінізація: на Тернопільщині майже 1600 підприємств підвищили офіційні зарплати

Заборгованість із заробітної плати та низький рівень офіційних виплат залишаються питаннями, які потребують уваги як роботодавців, так і контролюючих органів.

У Тернопільській області ці теми розглядають на засіданнях спеціальних комісій за участю представників податкової служби та органів місцевої влади. Також із керівниками підприємств проводять індивідуальну роз’яснювальну роботу.

За результатами таких заходів з початку року чотири підприємства погасили 1,67 млн грн заборгованості із зарплати, 280,7 тис. грн ПДФО та 458,9 тис. грн єдиного внеску. Ще 28 підприємств після індивідуальної роботи з керівниками виплатили працівникам 11,94 млн грн, 5,4 млн грн ПДФО та понад 3 млн грн єдиного внеску.

Окремий напрям – ситуація з оплатою праці на підприємствах, де працівникам нараховували мінімальну або незначну зарплату.

Із 708 підприємств та організацій, керівників яких заслухали на засіданнях комісій, 704 підвищили рівень оплати праці. Після індивідуальної роз’яснювальної роботи зарплати збільшили ще 875 із 918 підприємств.

Ці зміни позначилися і на бюджетних надходженнях. Завдяки підвищенню рівня оплати праці додатково надійшло 7,09 млн грн ПДФО та 8,64 млн грн єдиного внеску.

Робота з роботодавцями щодо погашення заборгованості та підвищення рівня офіційної оплати праці в області триває. Адже від своєчасної виплати зарплати та її офіційного розміру залежать соціальний захист працівників, їхній страховий стаж і майбутня пенсія.

Майже 1,5 млрд гривень єдиного податку вніс малий бізнес до бюджетів громад Тернопільщини

Малий бізнес – вагома підтримка місцевих бюджетів. Підприємці працюють, створюють нові робочі місця та вносять свій суттєвий вклад в фінансову стабільність регіону.

Так, за десять місяців цього року підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, перерахували до бюджетів територіальних громад області майже 1,5 млрд грн єдиного податку. Порівняно з аналогічним періодом минулого року надходження зросли на 158,7 млн гривень.

Фізичні особи-підприємці – головна рушійна сила. Вони поповнили бюджети на понад 1 млрд грн, що на 127,5 млн грн більше, ніж торік.

Юридичні особи на єдиному податку додали ще 377,8 млн грн, демонструючи приріст порівняно з січнем-жовтнем минулого року на суму 31,5 млн гривень.

Головне управління ДПС у Тернопільській області дякує кожному підприємцю, який залишається в бізнесі, дотримується податкової дисципліни й продовжує змінювати свої громади на краще.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Першоджерело · Кременецька міська рада (стрічка сайту)