Не лізь у моє життя! Чому підлітки віддаляються від батьків?

Ще недавно дитина охоче розповідала про друзів, ділилася переживаннями й питала поради. А тепер дедалі частіше зачиняє двері кімнати, просить не втручатися в її справи й відповідає на запитання коротким «нормально». Батькам може здаватися, що вони втрачають близькість із дитиною.

Про те, що відбувається з підлітком, і як не втратити з ним зв’язок, Першій електронній газеті розповіла методистка Центру ментального відновлення «Незламна» Олена Запольська.

«Відчепися», «не лізь у моє життя», «ти нічого не розумієш». Ці слова можуть боляче зачіпати батьків дітей-підлітків.. Здається, ніби між вами раптом виросла стіна: ви вже не знаєте, що відбувається в житті сина чи доньки, а спроби поговорити дедалі частіше закінчуються роздратуванням.

Але чи справді підліток віддаляється, тому що більше не потребує батьків? Не обов’язково. Часто він просто намагається зрозуміти, ким є окремо від мами й тата. Це важлива частина дорослішання, і завдання батьків у цей період – не повернути стосунки до того, якими вони були в дитинстві, а навчитися будувати їх по-новому.

Підліток шукає відповідь на запитання «Хто я?»

Підлітковий вік – це не лише період, коли змінюється сама дитина. Це ще й час, коли мають змінитися стосунки між нею та батьками. Дитина поступово переходить від запитання «Хто я для своїх батьків?» до значно складнішого – «Хто я взагалі?»

– У цей період підліток починає перевіряти батьківські переконання, сумніватися у правилах, шукати власні відповіді, експериментувати з зовнішністю, стилем, інтересами та цінностями. Іноді це може виглядати так, ніби він заперечує все, що говорять дорослі. Але з погляду психології це важлива частина дорослішання, – пояснює методистка Центру «Незламна» від «Фонду Маша» Олена Запольська.

Цей процес називається сепарацією. Йдеться не обов’язково про фізичне віддалення від батьків або припинення близьких стосунків. Сепарація – це психологічне відокремлення, під час якого дитина поступово починає відчувати себе окремою особистістю зі своїми бажаннями, потребами, поглядами та рішеннями.

Саме тому підліток може ставити під сумнів звичні правила, не погоджуватися з батьками й прагнути самостійно вирішувати, як йому вдягатися, з ким спілкуватися та чим цікавитися.

Чому підліток то відштовхує батьків, то шукає їхньої підтримки?

Є одна особливість підліткового віку, яка може неабияк спантеличувати дорослих: дитина одночасно хоче незалежності й потребує батьківської підтримки.

– Підліток може сказати: «Не втручайся в моє життя», а через годину прийти до мами по обійми. Може відмовлятися від порад, але дуже болісно переживати, якщо батьки не помічають його стан. Ця суперечливість – нормальна частина розвитку, – говорить психологиня.

Тому не варто сприймати кожне бажання побути наодинці як відмову від батьківської любові чи підтримки. Дитина може потребувати більше особистого простору, але водночас хотіти знати, що дорослі залишаються поруч і до них можна звернутися по допомогу.

Ще одна важлива зміна – підліток починає гостріше відчувати власні кордони. Запитання, які раніше здавалися цілком звичайними, тепер можуть викликати роздратування:

«Куди ти йдеш?»,

«З ким спілкуєшся?»,

«Чому ти так одягнений?»,

«Покажи, що в тебе в телефоні».

– Те, що батьки сприймають як турботу, підліток іноді переживає як вторгнення в особистий простір. Тому важливо розрізняти потребу дитини в автономії та реальну потребу в батьківському захисті. Вони не суперечать одна одній, – пояснює Олена Запольська.

Як змінюється роль батьків?

Якщо в дитинстві дорослі здебільшого організовують життя дитини, то в підлітковому віці їхнє завдання поступово змінюється. Тепер потрібно не ухвалювати всі рішення замість неї, а допомагати вчитися робити це самостійно.

– Наше завдання – не повернути все так, як було. Адже так, як було в дитинстві, вже не повинно бути. Важливо не втримувати дитину в колишній залежності від батьків, а допомогти їй поступово перейти до самостійності. І водночас зберегти відчуття, що поруч є дорослий, на якого можна спертися, – наголошує методистка Центру «Незламна».

Це не означає, що батьки мають повністю відмовитися від своєї ролі або перестати цікавитися життям дитини. Вони все ще відповідають за її безпеку й залишаються важливими дорослими. Просто близькість тепер має будуватися не на постійному контролі та втручанні, а на довірі й повазі до того, що дитина поступово стає самостійною.

фото ukranews.com Підлітковий вік – це період змін не лише для дитини, а й для батьків. Іноді дорослим доводиться звикати до того, що вони вже не знають про кожну думку чи переживання сина або доньки. Але віддалення не обов’язково означає втрату стосунків.

Важливо дати дитині можливість бути окремою людиною, не позбавляючи її відчуття, що батьки залишаються поруч. Адже дорослішати – не означає перестати потребувати любові та підтримки.

Подивитися вебінар Олени Запольської на тему «Як будувати стосунки з підлітком» можна на сторінці «Фонду Маша» в Instagram.

Читайте також: Ознаки вживання наркотиків у підлітка: на що звернути увагу батькам, поки не пізно

The post Не лізь у моє життя! Чому підлітки віддаляються від батьків? first appeared on Перша електронна газета.

Першоджерело · Перша електронна газета (persha.kr.ua)