Щороку 13 листопада у світі відзначають Міжнародний день незрячих (International Day of the Blind).

Його мета — привернути увагу до проблем людей із порушеннями зору, захисту їхніх прав, забезпечення рівних можливостей у навчанні, працевлаштуванні та суспільному житті.

13 листопада — день народження французького педагога Валентина Гаюї, одного із засновників системи освіти для незрячих людей. Саме на його честь обрано дату відзначення Міжнародного дня незрячих.

У 1784 році в Парижі Гаюї відкрив першу спеціальну школу для дітей із порушеннями зору. Він довів, що незрячі люди можуть навчатися, здобувати професію та бути повноцінними членами суспільства. Його педагогічні ідеї заклали основу для розвитку спеціальної освіти в Європі.

Важливим етапом у розширенні освітніх можливостей став винахід шрифту Брайля. Його створив французький педагог Луї Брайль у XIX столітті. Система ґрунтується на комбінаціях шести рельєфних крапок, за допомогою яких передають літери, цифри та інші символи. Вона дала незрячим людям можливість самостійно читати, писати й отримувати інформацію. Сьогодні шрифт Брайля використовується в освіті, книговиданні, громадських установах, транспорті та інших сферах.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щонайменше 2,2 мільярда людей у світі мають порушення зору.

Серед основних причин погіршення зору та сліпоти — некориговані порушення рефракції, катаракта, глаукома, діабетична ретинопатія та вікова дегенерація жовтої плями. Значну частину цих станів можна лікувати або коригувати за умови своєчасного звернення до лікаря. ВООЗ наголошує на необхідності ранньої діагностики, профілактичних оглядів, доступної офтальмологічної допомоги та реабілітації. Важливе значення має і створення безбар’єрного середовища, яке дає людям із порушеннями зору змогу навчатися, працювати та самостійно користуватися громадськими послугами.

Для України проблема набула особливої гостроти через повномасштабну російську агресію. Вибухові хвилі, уламкові ураження, вогнепальні поранення та інші наслідки бойових дій призводять до тяжких травм органів зору серед військовослужбовців і цивільного населення. За інформацією Міністерства охорони здоров’я України, на ушкодження очей припадає понад 13% усіх поранень, отриманих під час бойових дій, хоча поверхня ока становить лише 0,3% загальної поверхні тіла. Значна частина таких травм пов’язана з потраплянням уламків і дією вибухової хвилі.

Наслідки можуть бути різними: від тимчасового погіршення зору до незворотної часткової або повної сліпоти. Тяжкі ушкодження потребують складного хірургічного втручання, тривалого лікування та подальшої реабілітації. В окремих випадках лікарям доводиться видаляти пошкоджене око.

Для Захисників і Захисниць, які отримали такі травми, відновлення передбачає не лише медичне втручання, а й адаптацію до нових умов життя. Важливими складовими цього процесу є психологічна підтримка, навчання орієнтування у просторі, опанування шрифту Брайля, використання спеціальних технічних засобів, допомога в здобутті нової професії та працевлаштуванні.

Міністерство охорони здоров’я України розвиває механізми забезпечення офтальмологічної допомоги військовослужбовцям, ветеранам і цивільним, які постраждали внаслідок війни. Зокрема, Захисники й Захисниці можуть безоплатно пройти діагностику та лікування очей. Послуги передбачені для військових, які втратили зір під час бойових дій або відчули його погіршення після повернення додому. Це дає можливість своєчасно виявити порушення, визначити необхідне лікування та отримати спеціалізовану допомогу.

Окремим напрямом є безоплатне очне протезування для військових і цивільних, які зазнали травм органів зору внаслідок бойових дій, вогнепальних поранень та інших ушкоджень. Відповідні послуги надають у межах Програми медичних гарантій у медичних закладах, які мають договори з Національною службою здоров’я України.

За інформацією МОЗ, у 22 областях України та Києві працюють 28 регіональних лікарень і 10 екстериторіальних центрів, які забезпечують допомогу, зокрема пацієнтам зі складними випадками. Медичні послуги охоплюють діагностику, оперативне втручання та протезування. Протези виготовляють стандартні й індивідуальні відповідно до потреб пацієнтів.

Важливою складовою державної підтримки є реабілітація. У межах Програми медичних гарантій військові та цивільні можуть отримувати безоплатну допомогу в стаціонарних і амбулаторних умовах. Її надають мультидисциплінарні команди фахівців з урахуванням стану та індивідуальних потреб людини. Мета такої роботи — відновити функціональні можливості, допомогти опанувати навички самостійного життя та повернутися до повсякденної діяльності.

Ще одним кроком у вдосконаленні медичної допомоги стало затвердження наказом МОЗ України від 23 квітня 2026 року № 539 Стандарту медичної допомоги «Бойова травма ока». Документ визначає стандартизований підхід до лікування пацієнтів із такими ушкодженнями. Водночас варто розрізняти очне протезування та відновлення зорових функцій: протез повертає анатомічний вигляд ока, але не відновлює зір. Можливість повернення зорових функцій залежить від характеру й тяжкості травми та визначається лікарями.

Міжнародний день незрячих нагадує, що медична допомога має доповнюватися суспільними змінами. Люди з порушеннями зору повинні мати можливість безперешкодно пересуватися, здобувати освіту, працювати, отримувати державні послуги та брати участь у громадському житті.

Для цього необхідні тактильні покажчики, звукові сигнали на пішохідних переходах, доступний громадський транспорт, інформація шрифтом Брайля, адаптовані вебсайти й цифрові послуги. Важливу роль відіграють також спеціальні програми для комп’ютерів і смартфонів, які озвучують текст та допомагають орієнтуватися в цифровому просторі.

Особливої уваги потребують українські Захисники й Захисниці, які втратили зір або мають значні порушення внаслідок бойових поранень. Їм необхідні якісне лікування, комплексна реабілітація, психологічна підтримка та реальні можливості для повернення до активного професійного й суспільного життя.

13 листопада — це нагода наголосити на важливості поваги до прав людей із порушеннями зору та їхньої самостійності. Адже доступність освіти, роботи, інформації й громадського простору — не привілей, а необхідна умова рівноправного суспільства, у якому кожна людина має можливість реалізувати себе незалежно від стану здоров’я.

За інформацією пресслужби Апарату Верховної Ради України.

Першоджерело · Новини Лісовогринівецької громади (сайт ради)