Серце, що б’ється в небесах: напередодні роковин загибелі громада згадала свого Героя Віталія Гажієнка

Календар нещадно відраховує час, але він безсилий перед болем втрати, що назавжди оселився в наших серцях. Напередодні трагічної дати, 30 жовтня 2026 року, у Мартинівській територіальній громаді відбувся щемливий захід-реквієм, приурочений роковинам загибелі нашого земляка, вірного сина України та мужнього захисника - Віталія Анатолійовича Гажієнка.

Віталій народився 24 лютого 1991 року в Полтаві, зростав та навчався у Халтуринській ЗОШ, де його пам'ятають як доброго, щирого та надійного друга. Коли ворог підступно прийшов на нашу землю, він не став ховатися. 24 серпня 2022 року, у День Незалежності України, як справжній чоловік та патріот, Віталій Гажієнко став до лав Збройних Сил України за призовом під час мобілізації.

Він боронив нашу свободу на посаді водія у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Щодня, ризикуючи власним життям під шквальними обстрілами, Віталій забезпечував побратимів усім необхідним, наближаючи нашу спільну Перемогу. Його земний шлях обірвався 1 листопада 2022 року у нерівному, запеклішому бою з рашистськими окупантами в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області.

Під час заходу присутні - рідні, близькі, представники громади та односельці - не стримували сліз. Хвилиною мовчання та тихою молитвою громада згадала той невимовний подвиг, який здійснив молодий воїн заради мирного неба над нашими домівками. Очі присутніх були повні невимовного суму, адже жодні слова не здатні загоїти рану в серці матері, родини та кожного, хто знав Віталія.

Ми не маємо права забути ціну нашого ранку, нашого спокою та нашої свободи. Кожне ім'я воїна, який віддав життя за Україну, має бути викарбуване в нашій пам'яті навічно.

Світла та вічна пам'ять Герою Віталію Гажієнку!

Герої не вмирають, вони просто покидають поле бою, щоб оберігати нас із небес.

Пам'ятаємо. Не пробачимо.

Першоджерело · Сайт громади