ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ…

Сьогодні, 14 листопада, минає друга річниця від дня загибелі Захисника України Вадима КАЗАНОВСЬКОГО. Два роки болю, смутку та невимовної втрати для рідних, близьких і всієї громади. Вадим віддав найдорожче — власне життя, захищаючи Україну, її свободу та незалежність, виборюючи мирне майбутнє для кожного з нас.
Казановський Вадим Павлович народився 7 вересня 1988 року в селі Требухівці. Зростав у великій родині, мав трьох братів та сестру. Навчався в Требуховецькій ЗОШ І–ІІІ ступенів, проживав разом із батьками. Був батьком двох донечок — Олександри та Марії.
Працював у різних організаціях, їздив на заробітки за кордон. 3 вересня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем-снайпером 3-го аеромобільного відділення 3-го аеромобільного батальйону.
14 листопада 2024 року Вадим героїчно загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність поблизу населеного пункту Мартинівка Суджанського району Курської області.
Похований Герой на місцевому кладовищі в рідному селі Требухівці Хмельницького району Хмельницької області.
У пам’яті тих, хто знав Вадима, він назавжди залишиться хорошим другом, надійним бойовим побратимом, чудовим сином, люблячим братом і прекрасною людиною.
Два роки минає, але біль втрати не стає меншим. За кожним полеглим Захисником — ціле життя, родина, мрії та майбутнє, яке так і не судилося здійснити. Наш обов’язок — пам’ятати ціну, яку Україна платить за свою свободу, і берегти пам’ять про тих, хто віддав за неї життя.
Світла пам’ять Вадиму. Вічна шана, вдячність і слава Герою!
Щирі співчуття рідним, близьким, друзям та всім, хто знав і любив Вадима.
Коментарі
Ще ніхто не коментував. Будьте першим.
Увійдіть, щоб коментувати
Коментарі пишуть мешканці під своїм імʼям — так менше ботів і образ.