ТРЕТІЙ РІК ВТРАТИ...

Сьогодні, 3 листопада, минає третя річниця від дня загибелі Захисника України, нашого земляка — Віктора НОВАКА.

Віктор Миколайович народився 4 травня 1972 року в селі Западинці. Тут пройшли його дитинство та юність, тут формувався його життєвий шлях, тут він працював і був частиною рідної громади. Здобувши професію тракториста, багато років працював у місцевому господарстві, був водієм, займався будівництвом доріг. Людина праці, яка звикла відповідально ставитися до своєї справи.

Та коли на українську землю прийшла повномасштабна війна, Віктор не залишився осторонь. Із перших днів російського вторгнення він долучився до Роти охорони Меджибізької територіальної громади, а згодом продовжив службу у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Обіймав посаду водія кулеметного взводу стрілецького батальйону, виконував бойові завдання на передових позиціях фронту.

3 листопада 2023 року внаслідок ракетного удару в населеному пункті Зарічне Запорізької області земний шлях Віктора Миколайовича обірвався. Він загинув, захищаючи Україну, залишивши по собі пам’ять, яку не здатні стерти роки.

Минає третій рік, відколи його немає поруч. Та є втрати, які не вимірюються часом. Для рідних це назавжди незаповнена порожнеча, для близьких — біль, що живе у спогадах, для громади — непоправна втрата людини, яка віддала найдорожче заради свободи й майбутнього своєї країни.

У цей скорботний день висловлюємо щирі співчуття родині, близьким і всім, хто знав та любив Віктора. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови перед пам’яттю людини, чия життєва дорога стала частиною великої історії боротьби українського народу за незалежність.

Подвиг Віктора НОВАКА — не просто сторінка історії нашої громади. Це нагадування про ціну, якою виборюється наша свобода. І наш обов’язок — берегти пам’ять про кожного, хто не повернувся з війни.

Світла пам’ять і вічна шана Віктору Миколайовичу. Низький уклін Захиснику!

Герої не зникають, доки живе пам’ять про них.

Першоджерело · Новини Меджибізької громади (сайт ради)