Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Павла Голода

Сьогодні, 15 листопада, минають четверті роковини, як зупинилось серце молодого батька, чоловіка, брата, сина, нашого земляка – назавжди 26-річного Героя Павла Валерійовича Голода.

Павло був хорошим товаришем, взірцем хоробрості, відважності і стійкості. Безмежна людяність – це стан його душі. Звитяжний Воїн та відданий Патріот рідної землі, стриманий у своїх словах, але такий щирий у своїх вчинках, – саме таким Захисник назавжди залишиться у нашій пам'яті.

Він віддав найдорожче, що в нього було – своє молоде життя за те, щоб ми, наші діти, онуки і правнуки мали свою незалежну могутню державу. Він помер за Україну…

Народився Павло Голод 12 червня 1996 року у селі Яблунів Львівської області. У 6-річному віці разом з татом і бабусею переїхали жити у село Долинка. Навчався у Долинківській загальноосвітній школі. Після закінчення школи вступив на навчання до Монастирищенського професійного ліцею, де здобув спеціальність електрогазозварника. З 2016 по 2017 роки проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України.

Повернувшись із армії, переїхав до столиці у пошуках кращої долі. У Києві наш Воїн зустрів кохання всього свого життя, а далі, у 2019 році, одружився. Згодом у них з дружиною народилась красуня донечка, для якої татко і зіроньку з неба був ладен дістати, лише би доня щасливою була.

Павло Голод був гарним татом, чоловіком, братом, сином – цілим світом для рідних, здатним своїми обіймами, поглядом втішити, заспокоїти, підбадьорити, вселити надію. Попри всі труднощі, завжди з позитивом дивився на цей світ і вірив у краще. Він був веселою, привітною, доброзичливою, світлою Людиною з великим серцем.

У перший день повномасштабного ворожого вторгнення, 24 лютого 2022 року, наш земляк добровільно пішов до одного із київських центрів комплектування та став на захист України, адже не міг залишитися осторонь.

Перебуваючи в лавах Збройних Сил України, Павло дізнався, що вдруге стане татом. Він був дуже щасливим, почувши цю приємну новину. Адже так хотів мати велику родину.

Перебуваючи на фронті, у перервах між важкими боями, наш Захисник мріяв, що, здолавши підступного ворога, з Перемогою повернеться додому, обійме рідних, візьме на руки свою новонароджену доньку. Мріяв, як разом з коханою дружиною роститимуть своїх донечок, гулятимуть з ними по парку, їстимуть морозиво, житимуть…

Але… В одному із запеклих боїв поблизу населеного пункту Горіхово Запорізької області наш Герой отримав важке поранення. Протягом тижня лікарі Запорізького військового госпіталю боролися за його життя. 15 листопада 2022 року серце 26-річного солдата-стрільця Павла Голода зупинилось. Він так і не побачив народження своєї другої доньки, вона прийшла в цей світ вже після смерті тата-Героя.

Поховали нескореного Захисника з усіма військовими почестями 25 листопада 2022 року у місті Києві.

29 серпня 2023 року ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героям Монастирищини. Того ж року видано другий випуск книги «Альманах пам’яті Героїв Монастирищини», де зібрані різноманітні фото та відеоматеріали, історії, спогади про Павла. 9 травня 2024 року у селі Долинка на Алеї Слави загиблим Героям-односельчанам було відкрито меморіальну дошку Павлу Голоду. А у 2025 році нашому Захиснику посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади».

Дуже боляче, що молоде життя Павла так рано обірвалось. Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду. Та смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе наш Захисник – це добрі справи та світлу пам’ять про себе.

Він був Героєм за життя… Тепер він – Герой у вічності…

Сьогодні, у роковини загибелі хороброго Захисника, вшануймо його світлу пам'ять словами, молитвою, квітами, принесеними до Алей Слави та місця його вічного спочинку.

Світла і вічна пам’ять, безмежна вдячність і слава українському Воїну Павлу Голоду, який захищав рідну землю та кожного з нас.

Низький уклін за вірність Неньці-Україні. Герої не вмирають...

Першоджерело · Монастирищенська міська рада — новини сайту (RSS)