Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Олега Москаленка

Сьогодні, 4 листопада, минають другі роковини із дня загибелі хороброго Воїна, Захисника України, нашого Героя – Олега Володимировича Москаленка. Ще місяць не минув із дня, як наш Відважний повернувся додому «на щиті». Лише Богові та його втомленій душі відомо, які тернисті шляхи довелося здолати, скільки болю пережити й скільки тиші витримати, перш ніж він нарешті повернувся до своїх, щоб навіки знайти спочинок на рідній землі…

Олег народився 3 серпня 1982 року в Монастирищі, у родині Володимира та Ольги Москаленків. Зростав зі старшим братом Віталієм. З 1-го по 9-й клас навчався у Монастирищенській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступені (нині – Монастирищенська філія ліцею «Успіх»), а 10-11-й класи – у Монастирищенській загальноосвітній школі №1 (нині – ліцей «Ерудит»). Після закінчення школи розпочав трудовий шлях. Був працьовитим, мав умілі руки. І все своє цивільне життя виконував будівельні та ремонтні роботи, встановлював промислові котли на підприємствах у різних куточках України.

За зовнішньою простотою його життєвого шляху стояла людина зі своїми мріями, надіями, радощами й турботами. Олег Москаленко був добрим, товариським, відкритим, умів знаходити спільну мову з людьми. Мав свою «другу половинку» – цивільну дружину Людмилу, з якою ділив радощі й турботи з 2014 року. Були близькі люди, для яких наш Герой був рідним, дорогим і незамінним. На жаль, була й гірка доля, яка час від часу завдавала глибоких ран і болючих утрат. У 2021 році від COVID-19 померла його мама, а у 2023-му не стало й батька. Він залишився без найдорожчих людей, які дали йому життя, були його опорою та рідним прихистком. А згодом війна безжально перекреслила і його життя, забравши в нашого Захисника майбутнє, а в близьких – можливість знову побачити, обійняти й почути рідний голос.

У серпні 2024 року наш Герой мобілізувався до лав Збройних Сил України. Він став на захист Батьківщини, обравши відповідальність за долю рідної землі й людей, які на ній живуть. Був стрільцем-зенітником зенітного ракетного взводу 425-го окремого штурмового полку «Скала» (нині – «Скеля»).

4 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоградівка Покровського району Донецької області зв'язок із Олегом зник. Згодом рідним повідомили, що нашого Захисника офіційно визнано зниклим безвісти.

Відтоді кожен день для його близьких приносив надію й страх, нові запитання, на які не було відповідей і звістки, одна з яких могла стати тією, на яку так чекали… Але, на жаль, повідомлення про збіг ДНК підтвердило загибель Героя.

Поховали солдата Олега Москаленка 20 жовтня на міському кладовищі з усіма належними військовими почестями.

Сьогодні у роковини загибелі Воїна Олега вшануймо його світлу пам'ять словами, молитвою та квітами, принесеними до місця його вічного спочинку.

Низько вклоняємося перед подвигом Захисника, який віддав своє життя за Україну, за кожного з нас, за наше майбутнє. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті Монастирищини, а його жертовність – у нашій безмежній вдячності.

Світла пам’ять і вічна шана Герою Олегу Москаленку.

Герої не вмирають!

Першоджерело · Монастирищенська міська рада — новини сайту (RSS)