Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Руслана Сисюка

Понад 12 років іде війна і понад 4 з них – повномасштабна. Вона забирає життя кращих Синів і Доньок громади, справжніх Патріотів України. Наші Хоробрі віддають життя за Вкраїну, за кожного з нас. Їх обличчя, імена карбуються в серцях вдячних.

Сьогодні минають другі роковини з дня загибелі нашого нескореного земляка Руслана Романовича Сисюка. Йому було 25. Він віддав своє життя за Неньку-Україну, залишивши маленького сина без тата, а молоду дружину – вдовою. Руслан залишив нас без себе, лише, щоб було мирним Українське небо.

Народився наш Герой 6 липня 1999 року у селі Копіювата, де пройшли його дитячі та шкільні роки. Навчався у Копіюватській середній школі. Був щирим, добрим, відповідальним хлопчиною, який в будь-яку мить міг прийти на допомогу. З дитячих літ він зрощував у собі себе: характер, погляди, принципи. Найбільше не терпів брехні, зневаги, підлості. Завжди йшов за правдою.

Після закінчення школи навчався у Монастирищенському професійному ліцеї, де здобув зварювальну спеціальність. Далі, у 2018 році, вступив на військову службу до 25-ї окремої бригади охорони громадського порядку Національної Гвардії України імені князя Аскольда. По закінченню служби підписав контракт із цією бригадою та залишився жити в столиці.

Згодом Руслан познайомився із красивою дівчиною Галиною. Вона стала його домівкою, всесвітом. Через деякий час, уже під час повномасштабної війни, вони одружились, а незабаром у них народився син Матвій. Він був маленькою татковою копією та найбільшою його слабкістю.

Наш Герой понад усе прагнув захистити свою сім’ю. Будучи нацгвардійцем, з перших днів великої війни обороняв Київ, Ірпінь, Бучу. До 2024 року Руслан Сисюк із честю ніс службу в Київській області, сумлінно виконуючи всі поставлені військові завдання. Після проходження навчання в одному з навчальних центрів Київщини був прикомандирований до 15 бригади НГУ «КАРА-ДАГ», в складі якої 26 жовтня 2024 року відправився на схід.

Через два дні, 28 жовтня, зв’язок із Русланом зник. Нашого Героя визнали безвісти зниклим. Протягом 11-ти місяців рідні шукали, молились і вірили, що знайдуть. Але після нещодавно проведеної ДНК-експертизи було встановлено, що наш хоробрий Захисник загинув того важкого осіннього дня під час виконання завдання поблизу міста Селидове Покровського району Донецької області.

Поховали Героя Руслана Сисюка з належними військовослужбовцю почестями 23 жовтня 2025 року у місті Києві, де живе його син, де був він щасливим. Останньою домівкою нашого Хороброго стало Берковецьке кладовище, де спочивають його земляки-побратими. Згодом на Алеї Слави Героїв Монастирищини увіковічено ім’я мужнього Захисника та посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади». А 1 липня 2026 році на Алеї Слави Героїв Копіюватського старостинського округу відкрили пам’ятну дошку Воїну.

Низький уклін і безмежна вдячність загиблому Герою Руслану Сисюку!

Ти назавжди в наших серцях і нашій пам’яті!

Герої не вмирають!

Першоджерело · Монастирищенська міська рада — новини сайту (RSS)