Світлій пам’яті захисника України Ярослава Кузьменка

14 листопада - день, коли Михайлівська громада у глибокій скорботі схиляє голови перед пам’яттю нашого земляка, Ярослава Олеговича Кузьменка.
Ярослав був людиною з рідкісним почуттям справедливості, безмежною любов’ю до рідної землі та чистим, світлим серцем. Змалку виріс працьовитим, доброзичливим і завжди готовим підставити міцне плече батькам, сестрі та синові.
Коли росія розпочала повномасштабний напад, Ярослав не вагався ні хвилини. Залишивши успішне життя і роботу за кордоном, він повернувся в Україну зі словами, що закарбувалися в пам’яті кожного: «Мама, я по-іншому не міг… В мене росте син, він учитиме в школі історію. І виросте, спитає: де ти був, як у нас була війна? А я йому що скажу: на заробітках?»
Не маючи військового досвіду, він безстрашно став на захист Батьківщини. У складі десантно-штурмових військ пройшов найгарячіші точки — Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, визволяв Богородичне, Святогірськ та Лиман.
Його молоде життя обірвалося під час виконання бойового завдання під Краматорськом.
Ярославові назавжди залишилося 31…
Сьогодні над його могилою майорить синьо-жовтий стяг - той самий прапор, за волю якого він віддав усе. Але його щира усмішка, відвага та впевнене «Все буде добре!» житимуть у серцях рідних, побратимів і всієї нашої громади.
Схиляємо голови перед подвигом воїна. Низький уклін батькам за виховання справжнього Героя.
Світла і вічна пам’ять Ярославу Кузьменку!
Коментарі
Ще ніхто не коментував. Будьте першим.
Увійдіть, щоб коментувати
Коментарі пишуть мешканці під своїм імʼям — так менше ботів і образ.