🕯 Сьогодні, 8 листопада 2026 року, Народицька громада попрощалася із Захисником України — Сочневим Олегом Володимировичем.

Жителі громади, рідні, близькі, друзі, побратими та всі небайдужі зібралися в селі Снитище, щоб віддати останню шану воїну, який мужньо захищав Україну та кожного з нас.

Під час церемонії прощання зі словами скорботи та підтримки до рідних і близьких виступили:

заступник начальника Народицької селищної військової адміністрації Бортник Наталія Володимирівна;

старший офіцер першого відділу Коростенського РТЦК та СП капітан Співак Олег Миколайович;

заступник командира батальйону військової частини А7031.

Присутні вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання. Під звуки мелодії «Шана» рідним загиблого було передано Державний Прапор України.

Панахиду за полеглим Захисником провів настоятель храму первоверховних апостолів Петра і Павла Православної Церкви України отець Стахій.

У скорботний день прощання присутні згадали життєвий шлях Олега Володимировича — людини, яка жила, працювала на рідній землі та стала на захист своєї держави.

Олег народився 15 липня 1978 року в селі Старий Дорогинь. Проживав у селі Снитище. Навчався в Латашівській школі, а після 8 класу вступив до Бабиницького ПТУ, де здобув професію тракториста.

Строкову військову службу проходив у Вінницькій області (Гавришівка).

Після служби в армії працював різноробочим та трактористом у Стародорогинському відділенні КСП ім. Горького, ТОВ «Норинцівське» та ПП «Стародорогинське».

30 липня 2025 року був призваний на військову службу Коростенським РТЦК та СП. Проходив службу на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти батальйону територіальної оборони військової частини А7031.

Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти. Рідні, близькі та всі, хто знав Олега, жили надією на добру звістку: чекали, вірили та сподівалися, що він повернеться додому. Та, на жаль, підтвердилося найстрашніше.

Солдат Олег Сочнев, вірний Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність загинув 7 березня 2026 року поблизу села Нескучне Сумського району Сумської області.

Пам’ять — це те, що сильніше за час. Вона не дозволяє забути імена тих, хто став щитом для своєї землі, для свого народу, для майбутнього своїх дітей. Нехай пам’ять про захисників України живе в наших серцях, у наших справах, у кожному дні, який ми маємо завдяки їм.

Після завершення траурного мітингу процесія прослідувала до кладовища села Снитище, де Героя було поховано на рідній землі.

Непоправна втрата болем відгукнулася в серцях рідних і близьких. Без сина залишилася мама Марія Дмитрівна, без брата — сестра Ольга та племінники. Тяжкий біль втрати переживають кохана жінка Ольга та її син Андрій.

🕯 Світла пам’ять про Олега Володимировича назавжди залишиться в серцях жителів громади.

🇺🇦 Вічна Слава і Шана Захиснику України.

Першоджерело · Народицька селищна рада (військова адміністрація) (RSS сайту)