Прощання із Захисником України Сергієм Миколайовичем ПОГОРІЛИМ

26 жовтня Новосанжарська громада попрощалася зі своїм земляком, Захисником України Сергієм Миколайовичем ПОГОРІЛИМ.

Жалобний кортеж рухався вулицею Центральною, де жителі громади утворили живий коридор пошани. Люди прийшли віддати останню шану Захисникові, який загинув, боронячи Україну.

Біля пам’ятного знака Героям Небесної Сотні в центрі селища зібралися рідні, близькі, друзі, побратими, представники влади та жителі громади, щоб провести воїна в останню дорогу.

Після церемонії прощання жалобний кортеж вирушив до Біликів, де Сергій проживав із родиною. На місцевому кладовищі відбулися панахида та жалобний мітинг, тут наш Герой знайшов свій останній прихисток.

Під час жалобного мітингу Новосанжарський селищний голова Геннадій СУПРУН, представники Білицької громади та побратим Сергія розповіли про його життєвий та бойовий шлях.

Сергій Погорілий народився 28 березня 1984 року в селі Мар’янівка. Зростав у родині разом із батьками та братом. Середню освіту здобув у Руденківській школі, після чого відслужив в армії.

Після служби працював на тепловозоремонтному заводі в Полтаві, де зарекомендував себе добрим і сумлінним працівником. Згодом одружився та переїхав до Біликів. Після народження доньки Дарини сім’я облаштувала власний будинок. Сергій продовжував працювати, дбав про родину та будував плани на майбутнє.

Згодом він пережив важку втрату — рано померла його дружина. Відтоді Сергій сам виховував доньку. У цьому йому допомагали батько та батьки дружини.

Ті, хто знав Сергія, згадують його як спокійну, добру й порядну людину. Він мав багато друзів, був відкритим до людей і завжди готовим допомогти.

12 грудня 2025 року Сергія призвали на військову службу до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання та підвищення кваліфікації він став оператором безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону. Він виконував бойові завдання, захищаючи Україну та її громадян.

20 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Федорівка Куп’янського району Харківської області старший солдат Сергій Погорілий загинув унаслідок атаки ворожого FPV-дрона. Йому було 42 роки…

За цими роками — ціле життя: дитинство в рідному селі, робота, родина, друзі, пережиті випробування та турбота про доньку. Він мав свої плани й сподівання, хотів бачити, як дорослішає Дарина. Але війна обірвала його життя, залишивши рідним біль утрати.

Наприкінці жалобного мітингу головний сержант відділення військово-цивільного співробітництва Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Юрій ПОВ’ЯКАЛО вручив доньці Захисника Державний Прапор України, знятий із домовини батька.

На честь полеглого воїна пролунав трикратний військовий салют.

Висловлюємо щирі співчуття батькові Миколі Григоровичу, доньці Дарині, усім рідним, близьким, друзям і побратимам Сергія. Розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами.

Сергій ПОГОРІЛИЙ залишиться в пам’яті тих, хто його знав, доброю, спокійною та надійною людиною, турботливим батьком і справжнім другом. А для України він назавжди залишиться Героєм.

Дякуємо Сергію за службу та захист України.

Вічна пам’ять Захисникові України Сергію ПОГОРІЛОМУ.

Першоджерело · Сайт громади