Втрачаємо...Болить...Сумуємо...
Жовтим листом, легенькою прохолодою та сумними звістками для громади прощається з нами жовтень. Ідуть у завіти захисники від побаченого і пережитого на війні, від напруги, стресу і втоми зупиняються серця героїв. Знову біль і сльози у Лубенській громаді.
26 жовтня 2026 року у КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» помер наш земляк - головний сержант артилерійської батереї самохідного артилерійського дивізіону військової частини, сержант СВІТЛОВСЬКИЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ.
Сергій Олександрович народився 4 липня 1986 року у селі Губське Лубенського району. Повну загальну середню освіту здобув у Тарандинцівській ЗШ. Навчався у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на фізико-математичному факультеті, а також у Лубенському фаховому медичному коледжі.
Пройшов військову строкову службу у лавах Збройних Сил України. Після служби в армії працював експедитором, а також робітником на приватних підприємствах міста.
Сергій Олександрович рано залишився без батька, тож став опорою і підтримкою для своєї родини. Не боявся роботи. Був наполегливим, трудолюбивим, безвідмовним. І якщо хтось потребував його допомоги, то ніколи не стояв осторонь. Згодом створив власну сім’ю. У подружжя народилося двоє донечок, які для тата були сенсом життя.
Добрим, щирим і комунікабельним згадують Сергія Олександровича друзі, куми, колеги по роботі.
У вільний від роботи час разом з дружиною і дітьми Сергій Олександрович любив відпочивати на природі. Захоплювався риболовлею.
З лютого 2025 року Сергій Олександрович боронив нашу країну від ворога-агресора у лавах Збройних Сил України. Воював на Харківському та Сумському напрямках. Відповідально виконував усі бойові завдання. Близько року разом із побратимами взаємодіяв із бійцями 3-ї штурмової бригади. Пліч-о-пліч вони нищили ворога, захищаючи рідну землю.
За сумлінну службу, мужність і патріотизм сержант Світловський Сергій Олександрович нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Також відзначений грамотами керівництва.
Захисник неодноразово отримував контузії, але повертався в стрій. Хотів бачити Україну вільною, а свою родину - щасливою. Постійно тримав зв’язок з рідними: дружиною, донечками, мамою та братом, який теж воює.
Обіймаючи рідних, коли прибув з фронту у відпустку додому, не знав, що це востаннє. Від стресу, напруги, смерті побратимів, серце воїна зупинилося – не витримало випробувань війни. Тепер захисник назавжди в строю – у лавах Небесного воїнства, а його ім’я в літописі борців за незалежність України та в серцях вдячних земляків.
Висловлюємо глибокі співчуття мамі, дружині, донечкам, брату, усім рідним, друзям захисника. Світла пам’ять. Царство Небесне. Спочивай з миром, воїне.
Прощання з СВІТЛОВСЬКИМ Сергієм Олександровичем відбудеться 28 жовтня о 12.00 год. на кладовищі по вул. Гайдая в Лубнах.