Фактори ризику розвитку мікроінсульту

Мікроінсульт – це тимчасове порушення кровопостачання мозку, яке виникає через зменшення або короткочасне припинення кровотоку в судинах.

Мікроінсульт часто залишається непоміченим. Багато хто просто перечікує такий стан, не надаючи йому значення. Запаморочення, оніміння руки, короткочасна втрата чіткості зору нерідко сприймаються як звичайна втома, наслідок стресу або перевантаження. Іноді це виглядає зовсім буденно: раптом підкошується нога під час ходи – «напевно, коліно знову дає про себе знати». Або з’являється різке запаморочення, яке легко пояснити пропущеним прийомом їжі чи низьким рівнем цукру в крові. Такі думки здаються цілком логічними, однак, якщо занадто швидко робити висновки, то можна не помітити ознаки транзиторної ішемічної атаки (мікроінсульту).

Симптоми мікроінсульту виникають раптово і часто зникають протягом короткого часу. Також можуть варіюватися від легких до виражених.

Основні ознаки мікроінсульту людини:

опущення або асиметрія обличчя з одного боку;

слабкість у руці або нозі, зазвичай з одного боку тіла;

оніміння обличчя, руки, ноги або язика;

порушення мовлення: невиразна мова, складність у підборі слів;

труднощі з розумінням зверненої мови;

раптові порушення зору: затуманення, двоїння, часткова або повна втрата зору;

запаморочення, відчуття обертання (вертиго);

порушення координації, нестійка хода;

втрата рівноваги;

сильний головний біль без очевидної причини;

труднощі з ковтанням (дисфагія);

сплутаність свідомості.

Існують фактори, які істотно підвищують ризик мікроінсульту:

підвищений артеріальний тиск – один із найвагоміших чинників;

високий рівень холестерину в крові;

куріння;

надмірне вживання алкоголю;

ожиріння;

малорухливий спосіб життя;

незбалансоване харчування з надлишком солі та насичених жирів;

хронічний стрес;

вік понад 40 років;

деякі генетичні захворювання та порушення згортання крові.

Мікроінсульт розглядають як стан високого ризику, який потребує обстеження, визначення причин та активної профілактики.

Профілактика повторного мікроінсульту

Профілактика після мікроінсульту ґрунтується на контролі факторів ризику та зміні підходу до власного здоровʼя.

До основних рекомендацій належать:

регулярний контроль артеріального тиску;

дотримання призначеної медикаментозної терапії;

контроль рівня холестерину та глюкози в крові;

відмова від куріння;

помірна фізична активність;

збалансоване харчування;

зниження рівня хронічного стресу.

Після мікроінсульту особливо важливо навчитися прислухатися до змін у самопочутті. Повторні епізоди запаморочення, оніміння, порушення зору чи мовлення – навіть короткочасні – потребують медичної оцінки. Самоспостереження не означає постійну тривогу. Йдеться про уважність до сигналів тіла та своєчасне звернення по допомогу.

Першоджерело · Стрічка новин Переріслянської громади