«Ми пам’ятаємо. Ми чекаємо. Ми віримо»: у Заводській громаді відкрили Алею Надії

Питання повернення зниклих безвісти та військовополонених Захисників і Захисниць залишається надзвичайно важливим для багатьох українських родин. За кожним таким випадком — близькі, які чекають на звістку, шукають відповіді та сподіваються на повернення своїх рідних.

7 листопада у нашій громаді відкрили Алею Надії — місце, створене на знак підтримки родин і нагадування про тих, чиє повернення додому чекають. Ідея її створення належить рідним військовослужбовців, які зникли безвісти або перебувають у полоні та жителям громади, які об’єдналися, щоб втілити цю ініціативу.

На Алеї розміщені фотографії та імена Захисників. За кожною світлиною — людина, її родина, спільні спогади та очікування зустрічі. Це місце покликане нагадувати, що про кожного пам’ятають, що доля кожного важлива і що родини не залишаються наодинці зі своїм чеканням.

Символічну стрічку, що відкривала Алею, розв’язали рідні військовослужбовців разом із начальником Заводської селищної військової адміністрації Романом Возняком.

До присутніх звернулися Роман Возняк та депутатка Миколаївської обласної ради Олена Герасимчук. У своїх виступах вони говорили про важливість підтримки родин, які переживають невизначеність і тривале очікування. Адже поруч із надією завжди має бути впевненість у тому, що про наших воїнів пам’ятають, їх шукають і чекають удома.

Особливого змісту церемонії надали слова рідних Захисників. До присутніх звернулися Ірина Різніченко — мати зниклого безвісти Андрія Різніченка, та Анастасія Святенко — донька зниклого безвісти Сергія Святенка.

У їхніх словах звучали біль розлуки, тривога й невтомне очікування, але водночас — любов і сподівання на те, що рідні повернуться додому. Це були слова людей, які щодня живуть очікуванням і попри всі випробування не припиняють чекати.

Під час заходу відбулася спільна молитва за Україну, її Захисників і Захисниць, за військовополонених, зниклих безвісти та їхні родини. Присутні поклали квіти до світлин воїнів. Музичним завершенням церемонії стала композиція «Обійми мене» у виконанні Миколи Левківського.

Щиро дякуємо всім, хто підтримав ініціативу, долучився до створення Алеї та допоміг втілити її в життя. Особлива вдячність родинам Захисників за довіру та силу, з якою вони продовжують чекати.

Нехай ця Алея буде місцем, де кожне ім’я пам’ятають, кожну родину підтримують, а очікування обов’язково завершиться довгоочікуваною зустріччю.

Ми пам’ятаємо. Ми чекаємо. Ми віримо.

Першоджерело · Стрічка новин Заводської (Первомайської) громади