Історія нашого краю є частиною історії України.

1 листопада 1918 року у Львові відбувся Листопадовий чин - українці перебрали владу в місті та проголосили Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). Ця подія стала початком організованого державного будівництва на західноукраїнських землях і важливим етапом боротьби українців за незалежність.

Відлуння листопадових подій швидко поширилося за межі Львова. На Підгаєччині, як і в інших повітах Східної Галичини, українські громадські діячі, священники, учителі, представники місцевого самоврядування та військові долучалися до встановлення української влади. У містечку Підгайці та навколишніх селах організовувалися повітові органи управління, формувалися загони Української Галицької Армії, проводилася мобілізація, збиралися кошти, одяг і продовольство для українського війська.

Підгаєччина на той час була важливим осередком українського громадського життя. Тут діяли читальні «Просвіти», кооперативи, церковні та молодіжні товариства, які не лише поширювали освіту й національну свідомість, а й стали основою для самоорганізації населення в період розпаду Австро-Угорської імперії. Саме через ці осередки люди дізнавалися про події у Львові, обговорювали майбутнє краю та підтримували ідею української державності.

З нагоди цієї історичної події народний громадський історико-краєзнавчий музей Підгаєцької міської ради звертається до сторінок минулого, щоб згадати не лише загальнонаціональний масштаб Листопадового чину, а й конкретні події та людей Підгаєччини, які стали частиною боротьби за ЗУНР.

Про історичне значення проголошення ЗУНР, події листопада 1918 року на Тернопільщині та участь мешканців Підгаєччини в українському державотворенні ми поспілкувалися з місцевим учителем історії п.Світланою Манюк.

— Що означав Листопадовий чин для українців у 1918 році?

— Листопадовий чин був не лише зміною влади у Львові. Це була спроба українців самостійно організувати політичне, адміністративне та військове життя на своїх землях. Після розпаду Австро-Угорської імперії виникла небезпека, що Галичина стане предметом боротьби між різними політичними силами. Українці розуміли: якщо вони не переберуть владу у свої руки, то втратять можливість створити власну державу.

У ніч із 31 жовтня на 1 листопада українські військові частини на чолі з Дмитром Вітовським зайняли ключові установи Львова. Українська Національна Рада проголосила українську владу, а згодом було оформлено державу, яка отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка. Для мешканців Галичини це стало сигналом до дій на місцях.

На Підгаєччині новини зі Львова сприймалися як початок великої історичної зміни. Українці прагнули, щоб у повіті діяли власні органи влади, українська мова використовувалася в адміністрації та школах, а громадське життя розвивалося відповідно до інтересів місцевого населення.

— Як події Листопадового чину позначилися на Підгаєччині?

— Після проголошення ЗУНР у Підгайцях та селах повіту розпочалася організація української адміністрації. Важливу роль у цьому відігравали місцеві громадські діячі, священники, учителі та представники українських політичних організацій. Вони підтримували зв’язок із повітовими центрами, організовували збори громад, забезпечували порядок і пояснювали людям, що відбувається.

Особливого значення набуло формування українських військових підрозділів. Чоловіки з Підгайців і навколишніх сіл вступали до Української Галицької Армії або допомагали їй як добровольці, зв’язкові, постачальники. Місцеві громади збирали харчі, теплий одяг, взуття, кошти та медикаменти. Для багатьох родин це була не абстрактна політика, а безпосередня участь у боротьбі: хтось ішов на фронт, хтось доглядав поранених, хтось забезпечував військо кіньми чи продовольством.

Підгаєччина опинилася в зоні складних воєнно-політичних подій. У краї змінювалася влада, виникали труднощі з постачанням, транспортом і зв’язком. Населення потерпало від нестабільності, але водночас саме в цей період особливо виразно проявилися солідарність і здатність українців до самоорганізації.

— Яку роль відігравали місцеві товариства та церква?

— Надзвичайно важливу. До 1918 року на Підгаєччині вже існувала розгалужена мережа українських культурно-освітніх організацій. Читальні «Просвіти» проводили освітню роботу, організовували вистави, лекції, бібліотеки, поширювали українські книжки та газети. Завдяки цьому люди були підготовлені до активної участі в суспільному житті.

Священники не лише підтримували моральний дух громад, а й часто ставали організаторами допомоги війську та родинам мобілізованих. У церквах молилися за українських вояків, збирали пожертви, передавали інформацію між селами. Учителі також відігравали значну роль: вони були грамотними, добре орієнтувалися в політичних подіях і допомагали вести документацію нових органів влади.

Тому Листопадовий чин на Підгаєччині був результатом не тільки військових дій, а й багаторічної праці місцевої громади над формуванням української національної свідомості.

— Чи відомі конкретні приклади участі мешканців Підгаєччини у визвольних подіях?

— Участь мешканців краю простежується в архівних документах, списках військовослужбовців, спогадах родин, матеріалах церковних громад і місцевої преси. Чимало чоловіків із Підгайців та навколишніх сіл служили в Українській Галицькій Армії. Частина з них брала участь у боях за Львів, на інших ділянках українсько-польського фронту, а згодом - у спільній боротьбі українських армій проти більшовицьких військ.

Важливо пам’ятати й про тих, хто не воював безпосередньо. Жінки доглядали поранених, шили білизну, збирали харчі та кошти. Селяни постачали коней і фураж. Учителі та священники підтримували зв’язок між громадами. Участь кожної людини була важливою, адже молода держава потребувала не лише війська, а й адміністрації, освіти, медицини та громадської підтримки.

Для сучасних дослідників особливу цінність мають родинні перекази, фотографії, листи, військові документи та записи в метричних книгах. Саме вони допомагають повернути з безіменності конкретних людей, які творили історію Підгаєччини.

— Які труднощі постали перед ЗУНР і мешканцями краю?

— ЗУНР виникла в надзвичайно складних умовах. Українцям довелося одночасно створювати органи влади, формувати армію, забезпечувати роботу шкіл і судів та вести війну за територію. Не вистачало зброї, спорядження, коштів і досвідчених військових кадрів.

Підгаєччина, як аграрний край, особливо відчувала наслідки війни. Мобілізація забирала з господарств чоловіків, виникали проблеми з продовольством, транспортом і безпекою. Родини чекали звісток від своїх близьких, а багато людей були змушені залишати домівки через бойові дії.

Попри це, українське населення не відмовлялося від ідеї власної держави. Навіть у складних умовах люди намагалися підтримувати українські установи, допомагати війську та зберігати національне життя.

— Чому важливо досліджувати саме місцеву історію?

— Загальна історія стає зрозумілішою, коли ми бачимо її через долі конкретних людей і громад. Для мешканців Підгаєччини ЗУНР - це не лише рішення Української Національної Ради чи події у Львові. Це історія їхніх прадідів і прабабусь, які жили в Підгайцях та навколишніх селах, служили в українському війську, допомагали громаді, переживали воєнні труднощі.

Дослідження місцевих архівів, газет, шкільних хронік, церковних книг, музейних предметів і родинних спогадів дає змогу відтворити події повніше. Важливо встановлювати імена учасників, з’ясовувати, де вони служили, якими були їхні подальші долі, як війна вплинула на їхні родини.

Такі дослідження допомагають зрозуміти, що державність твориться не лише в столицях. Вона формується в містечках і селах - через щоденну працю, відповідальність, взаємодопомогу та готовність захищати свою громаду.

Підгаєччина має власну історичну пам’ять, яку важливо зберігати та передавати молодому поколінню. У музейних фондах, родинних архівах і спогадах старожилів можуть зберігатися свідчення про події 1918-1919 років, які ще потребують опрацювання та оприлюднення.

Розмова з п. Світланою Манюк вкотре засвідчує: минуле - це не лише дати й події у підручниках. Це досвід людей, їхні прагнення, випробування та боротьба за право самим визначати долю своєї землі. Для Підгаєччини Листопадовий чин став частиною тривалої традиції громадської самоорганізації та боротьби за українську ідентичність.

Для нашого закладу збереження пам’яті про добу ЗУНР є важливою складовою дослідження та популяризації історії рідного краю. Музейні матеріали, документи, світлини та усні свідчення допомагають відтворити не лише перебіг подій, а й атмосферу того часу - тривогу, надію, жертовність і віру людей у власну державу.

1 листопада - день пам’яті про тих, хто творив українську державність. Пам’ятаємо події Листопадового чину, шануємо мешканців Підгаєччини, які долучилися до боротьби за ЗУНР, і передаємо цю пам’ять наступним поколінням. Історія нашого краю є частиною історії України.

Народний громадський історико-краєзнавчий музей Підгаєцької міської ради

Першоджерело · Підгаєцька міська громада — стрічка новин сайту ради