Яку загрозу становлять мишоподібні гризуни восени?

Мишоподібні гризуни — одна з найсерйозніших загроз для сільського господарства району, здатна знищити значну частину врожаю як на полях, так і в місцях зберігання. Основними шкідниками серед цієї групи є полівка звичайна, полівка суспільна, миша польова, миша хатня та миша курганчикова.

Гризуни мають надзвичайно високий потенціал розмноження (одна пара за сприятливих умов може дати сотні нащадків за рік) і відзначаються високою прожорливістю. Шкода від них поділяється на кілька ключових напрямків:

Восени та взимку полівки масово заселяють посіви озимого ріпаку, пшениці та ячменю. Вони виїдають сходи, підгризають стебла біля основи та знищують вузол кущіння, що призводить до повної загибелі рослин на великих площах (утворення "лисин").

У зимовий період, коли зеленого корму не вистачає, миші та полівки підгризають кору молодих дерев та кущів на рівні снігового покриву або кореневу систему під землею. Це призводить до всихання багаторічних насаджень.

У сховищах: потрапляючи в елеватори, зерносховища та овочесховища, миші не лише з'їдають тони зерна, але й забруднюють його своїми екскрементами, шерстю та залишками життєдіяльності. Таке збіжжя втрачає товарний вигляд, набуває неприємного запаху та стає непридатним для харчових чи кормових цілей.

Епідемічна загроза: Мишоподібні гризуни є переносниками небезпечних інфекційних захворювань, спільних для людей і тварин, таких як туляремія, лептоспіроз, єрсиніоз та лістеріоз.

Методи контролю та боротьби

Ефективний захист полів вимагає комплексного підходу, який поєднує моніторинг, профілактику та безпосереднє винищення.

1. Моніторинг та Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ)

Заходи боротьби розпочинають, коли чисельність шкідників досягає критичної межі. На посівах озимих зернових та ріпаку ЕПШ становить 3–5 жилих колоній на один гектар. Облік проводять шляхом підрахунку та притоптування нір з наступною перевіркою їхньої активності через добу.

2. Агротехнічні заходи:

Вчасне збирання врожаю мінімізує втрати зерна на полі, позбавляючи гризунів кормової бази.

Глибока зяблева оранка: Руйнує нори, гнізда та кормові камори гризунів, а також призводить до загибелі значної частини популяції.

Знищення бур'янів: Очищення обочин полів, лісосмуг та канав позбавляє шкідників природного захисту від хижаків.

3. Біологічний метод:

Залучення природних ворогів гризунів — хижих птахів (сови, канюки, боривітри) та ссавців (лисиці, ласки). На полях встановлюють штучні перголи (стовпи з перекладинами) заввишки 2–3 метри, щоб полегшити полювання для пернатих хижаків. Також використовують бактеріальні препарати (на основі бактерій Ісаченка Бакороденид), які викликають тиф у гризунів, але є безпечними для інших тварин.

4. Хімічний метод (Родентициди)

Якщо чисельність перевищує ЕПШ, застосовують хімічні принади.

Важливо: Для захисту довкілля та нецільових видів тварин (наприклад, зайців чи птахів), хімічні принади слід закладати безпосередньо в жилі нори з наступним їх загортанням, а не розкидати по поверхні поля.

Висновок

Контроль мишоподібних гризунів — це безперервний процес. Ігнорування проблеми восени може призвести до катастрофічних втрат навесні. Тільки своєчасний моніторинг та комбінування профілактичних і винищувальних заходів дозволяють аграріям зберегти врожай та забезпечити рентабельність виробництва.

ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області

К.І.Верещинська

Першоджерело · Стрічка новин Пустомитівської громади