«ВІРИМО. ЧЕКАЄМО. ПОВЕРТАЙСЯ» — у Ружинській громаді відкрили пам’ятний знак на підтримку родин зниклих безвісти та полонених Захисників

«ВІРИМО. ЧЕКАЄМО. ПОВЕРТАЙСЯ» — у Ружинській громаді відкрили пам’ятний знак на підтримку родин зниклих безвісти та полонених Захисників

Є біль, який неможливо описати словами. Є очікування, яке не має терміну завершення. Є тиша, у якій щодня звучить одне запитання: «Де ти? Як ти? Коли повернешся додому?..»

І є віра. Незламна, щира, вистраждана. Віра, яка допомагає жити, чекати й не втрачати надії навіть тоді, коли невідомість стає частиною кожного дня.

Саме цим почуттям був сповнений захід у Ружинській громаді, під час якого відкрили пам’ятний знак «Віримо. Чекаємо. Повертайся» — символ підтримки, єдності та незгасної надії для родин наших зниклих безвісти й полонених Захисників.

Особливо зворушливими стала пісня та поетичні рядки, присвячені найдорожчим людям. Їх виконували й читали рідні військовослужбовців. У кожному слові звучали любов, біль розлуки, тривога та безмежна віра в повернення. Це були не просто виступи — це були голоси сердець, які щодня чекають на звістку, дзвінок і найважливіші у світі слова: «Я вдома».

Сьогодні 55 військовослужбовців Ружинської громади мають статус зниклих безвісти, ще п’ятеро перебувають у полоні. За кожною цифрою — людська доля, родина, материнське серце, дитяче очікування, кохання та надія, що не дозволяє опустити руки.

Під час заходу священнослужителі здійснили чин освячення пам’ятного знака та піднесли спільні молитви за наших воїнів, їхнє визволення, повернення додому та мир у кожній родині.

Зі словами підтримки до присутніх звернулася селищний голова Людмила Біляк:

«Ми всі прагнемо одного — дізнатися долю кожного зниклого безвісти, дочекатися звільнення наших полонених і побачити, як Захисники повертаються до своїх родин. Нехай кожна сім’я відчуває, що вона не сама у своєму очікуванні, що її біль і надія важливі для всієї громади».

На завершення відбулася спільна хода — символ єдності, незламної віри та солідарності з родинами, які живуть у щоденному очікуванні своїх рідних.

Особливо щемливим став момент, коли після ходи рідні військовослужбовців пов’язали стрічки надії на калині. Кожна стрічка — це молитва, любов, спогад і тихе, але таке сильне бажання дочекатися, щоб найдорожча людина обов’язково повернулася.

Калина — символ України, родинного коріння та незламності — відтепер стане ще й символом тих, кого чекають. Тих, чиї імена живуть у молитвах, чиє повернення щодня просять у Бога.

Цей пам’ятний знак — не просто місце. Це знак того, що ми пам’ятаємо, підтримуємо, молимося і чекаємо разом. Що жодна родина не повинна залишатися наодинці зі своїм болем і невідомістю.

Нехай кожна стрічка на калині стане символом здійсненої надії, а кожне очікування завершиться найщасливішою зустріччю — зустріччю з рідними на порозі власного дому.

ВІРИМО. ЧЕКАЄМО. ПОВЕРТАЙСЯ.

Тебе пам’ятають! На тебе чекають!

Тебе люблять! Ти не забутий! Ти — наш!

Першоджерело · Ружинська селищна рада