Вічна і світла пам’ять Герою!

Сьогодні, три роки від загибелі Олександра Семенюка.
Семенюк Олександр Вікторович народився 05 березня 1985р. в селі Олександрівка. З 1992р. по 2001р. навчався в Олександрівській місцевій школі, де закінчив 9 класів. З дитинства був працьовитим, відповідальним і щирим, завжди готовим підтримати тих, хто потребував допомоги. Особливо турботливим став для своїх племінників, яких виховував із самого дитинства.
У 2005 році створив власну сім’ю, а вже через рік доля подарувала йому найбільше щастя – народився син. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, який усі свої сили віддав заради добробуту рідних. Певний час проживав у с. Івашківці Хмельницької області, працював на будівництві в Польщі.
Коли на українську землю прийшла повномасштабна війна, Олександр без вагань став на її захист. Він проходив службу солдатом, інспектором прикордонної служби 2 категорії- водієм другого вогневого відділення третьої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки.
Вірний військовій присязі, він мужньо виконував свій обов’язок, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Під час бойових дій поблизу населеного пункту Шийківка Ізюмського району Харківської області 29 жовтня 2023р. Олександр зник безвісти.
Для його рідних розпочався найважчий період - довгі місяці болісного очікування, надії та молитви. Кожен день живила віра в диво, але навесні 2024 року надія змінилася невимовним болем – Героя було офіційно оголошено померлим.
Похований Олександр в рідному селі Олександрівка, на місцевому кладовищі. Щирі співчуття рідним та близьким.
Вічна і світла пам’ять Герою. Низький уклін за його подвиг і жертовність.
Назавжди в строю. Назавжди в наших серцях!
Коментарі
Ще ніхто не коментував. Будьте першим.
Увійдіть, щоб коментувати
Коментарі пишуть мешканці під своїм імʼям — так менше ботів і образ.