Коли закон не зупиняє, водії порушують знову: чому Україні потрібні системні зміни

Щодня на українських дорогах гинуть близько дев’яти людей. Понад половина цих трагедій пов’язана з перевищенням швидкості. Утім, проблема полягає не лише у фактах порушень окремими водіями – жодна країна світу не здатна повністю виключити людський фактор. Справжня криза виникає тоді, коли держава сама створює умови для регулярного ігнорування правил.

Упродовж минулого 2025 року майже 36 тисяч водіїв в Україні порушили ПДР понад 10 разів, а понад 2,8 тисячі — перевищили цю позначку більше ніж 50 разів. Сплачуючи мізерні штрафи у 170 гривень, системні порушники отримують від держави фактичний «абонемент на порушення правил», за який інші розплачуються власним здоров’ям і життям.

У 2026 році Верховній Раді запропонували комплексне рішення — альтернативний законопроєкт №15348-1, який підтримали 51 народний депутат, експертна спільнота, а також батьки та родини дітей, чиї життя та здоров’я забрали ДТП. Він не обмежується підвищенням штрафів, а пропонує комплексний підхід та системні зміни. Адже там, де правила порушують десятками разів, самі лише грошові стягнення не працюють.

Ціна неефективної відповідальності за порушення на дорогах: понад 12 тисяч загиблих за чотири роки

Статистика ДТП в Україні шокує: за чотири роки на дорогах загинули понад 12 тисяч людей. За кожною цифрою — зламані долі, незворотні втрати та значні соціально-економічні наслідки для країни.

Офіційні дані за 2022–2025 роки демонструють масштаб проблеми:

понад 12,2 тисячі людей загинули в ДТП;

серед загиблих — 678 дітей;

понад 116 тисяч людей травмовані, частина з них отримала тяжкі ушкодження та інвалідність;

лише у 2025 році на дорогах України загинули понад 3,2 тисячі людей – у середньому майже дев’ять щодня.

За цими цифрами ховається лякаюча реальність: кількість загиблих на українських автошляхах співмірна з цивільними втратами внаслідок бойових дій, а кількість травмованих — перевищує їх майже втричі.

Окрім того, лікування одного пацієнта з тяжкою політравмою після ДТП може коштувати системі охорони здоров’я стільки ж, скільки профілактика, скринінг та рання діагностика захворювань для сотень людей. А наслідки тяжкої ДТП часто не завершуються лікуванням: людина може втратити здоров’я та працездатність, потребувати тривалої реабілітації й підтримки. Тому запобігання дорожньому травматизму — це не лише врятовані життя, а й відповідальне використання ресурсів держави.

Та поки рівень смертності на українських дорогах лишається одним із найвищих у Європі та майже вдвічі перевищує середній показник країн Європейського Союзу. І це не через випадкові трагедії, а через системну неспроможність держави ефективно управляти ризиками на дорогах.

Зачароване коло слабкої відповідальності: як дрібні штрафи множать систематичні порушення

Нинішня система відповідальності за порушення ПДР функціонує як замкнений конвеєр безкарності:

Водій порушує правила → порушення фіксує камера → водій сплачує штраф зі знижкою → продовжує керувати без обмежень → знову порушує → процес повторюється, може і десятки разів, поки не станеться трагедія.

Такий механізм працює згубно, бо порушувати — “не боляче”, фінансово не відчутно і ніяк не обмежує. Оскільки сума стягнень часто мізерна, водій сприймає її як звичайну платну послугу: «Та байдуже, можу і порушити, заплачу маленький штраф, та й по всьому». І головне — нуль страху втратити водійське. Система дає таким водіям чіткий сигнал: можеш порушити правила хоч 50, хоч 100 разів поспіль — все одно залишишся за кермом. І статистика цьому підтвердження. За даними автоматичної фіксації, за минулий рік для десятків тисяч українців порушення ПДР стали майже рутиною:

майже 36 тисяч водіїв були притягнуті до відповідальності понад 10 разів;

понад 12 тисяч – понад 20 разів;

майже 3 тисячі осіб — понад 50 разів за рік.

Водій, що на швидкості близько 150 км/год вчинив жахливу ДТП у Києві 5 червня 2026 року, в якій вбив 12-річну дитину, двох поліцейських і працівницю дитсадка, мав 39 зафіксованих порушень ПДР. Тобто держава бачить небезпечну поведінку, фіксує її десятки разів, але замість жорсткого стоп-сигналу фактично щоразу продовжує системному порушнику «абонемент на небезпеку» — дозволяє сплатити штраф і знову повернутися на дорогу.

Чому просте підвищення штрафів не вирішить проблему

Проблема не лише в розмірі штрафу. Головна вада нинішньої системи — відсутність належної реакції на повторюваність небезпечної поведінки на дорогах. За перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год базовий штраф становить 340 гривень, а за швидкої сплати автоматично зафіксованого порушення — 170 гривень. При цьому перевищення швидкості до 20 км/год взагалі не тягне адміністративної відповідальності.

Навіть якщо водій порушує десятки разів, система реагує без змін:

відповідальність не стає прогресивною — повторюваність порушень не веде до автоматичного посилення наслідків;

немає переходу від штрафів до обмеження права керування за систематичні перевищення швидкості.

Штрафи не зупиняють системних порушників без реального ризику втратити право керування.

Невидима межа: як перевищення швидкості збільшує ризик загибелі на дорогах

Швидкість впливає і на ризик ДТП, і на тяжкість її наслідків: що швидше рухається автомобіль, то менше часу має водій на реакцію, довшим стає гальмівний шлях, а наслідки зіткнення — важчими. Саме тому контроль швидкості є одним із найефективніших інструментів зниження смертності на дорогах у світі.

В Україні з перевищенням швидкості пов’язано понад половину смертей у ДТП. При цьому дві третини всіх загиблих на дорогах — водії та пасажири. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, при боковому зіткненні двох автомобілів на швидкості лише 65 км/год ризик загибелі людей в автомобілі становить 85%. Збільшення середньої швидкості лише на 1% підвищує ризик смертельної ДТП приблизно на 4%, тоді як зниження швидкості на 5% може суттєво скоротити кількість смертельних ДТП.

Особливо вразливими до перевищення швидкості є пішоходи. ВООЗ наводить показовий приклад: якщо людина виходить на дорогу за 36 метрів від автомобіля, на швидкості 50 км/год водій, найімовірніше, встигне уникнути наїзду. На 60 км/год людина, ймовірно, зазнає травм, а на 70 км/год і більше наслідки можуть бути смертельними. Тобто різниця у 10–20 км/год може бути різницею між життям і смертю.

Тож дієві правила та ефективний контроль швидкості — це передусім захист життя всіх учасників дорожнього руху. І на цьому тлі український «нештрафований» поріг у +20 км/год виглядає абсолютним пережитком.

Досвід інших країн показує, що системний підхід працює. Польща за десять років системного контролю скоротила кількість загиблих на дорогах на 47%. Але і швидкість — не єдиний ризик. Смертельну небезпеку на дорогах створюють і проїзд на заборонний сигнал, небезпечний обгін та маневрування, порушення правил на пішохідних переходах і перехрестях, а також керування після позбавлення права керування. І часто йдеться не про якесь одне порушення, а про їх поєднання.

Якщо держава дозволяє водієві багаторазово вчиняти небезпечні порушення без реальних відчутних наслідків, вона дозволяє йому знову і знову створювати підвищений ризик смертельної ДТП.

Зупинити до трагедії на дорозі: що має змінитись в законодавстві

Безпека на дорогах потребує не точкових рішень, а комплексної системи, здатної запобігати небезпечним порушенням і зупиняти тих, хто вчиняє їх знову і знову. Мета таких змін — не покарати якомога більше водіїв, а зробити відповідальність пропорційною, прогресивною та невідворотною, щоб небезпечна поведінка не повторювалася.

Верховна Рада має без зволікань розглянути на пленарному засіданні відповідні законопроєкти, обов’язково включити до підсумкової редакції ряд положень:

Скасувати «поріг безкарності» у 20 км/год та передбачити відповідальність за перевищення швидкості більш ніж на 10 км/год.

Передбачити диференціацію відповідальності за перевищення швидкості залежно від ступеня порушення, із можливістю сплати 50% штрафу за добровільної оплати у визначених випадках.

Посилити відповідальність для систематичних порушників швидкісного режиму, зокрема передбачити можливість позбавлення права керування транспортними засобами.

Посилити відповідальність за інші небезпечні порушення ПДР — проїзд на заборонний сигнал світлофора, порушення правил проїзду пішохідних переходів і перехресть, небезпечний обгін та інші порушення, що створюють значний ризик для життя та здоров’я людей. Для систематичних порушників передбачити позбавлення права керування.

Запровадити жорсткішу відповідальність за керування транспортним засобом після позбавлення права керування, зокрема передбачити можливість повторного позбавлення права керування на тривалий строк.

Посилити кримінальну відповідальність за ДТП, що призвели до загибелі людей, зокрема передбачити обов’язкове позбавлення права керування та суворіші покарання у випадках загибелі однієї чи кількох людей і повторного вчинення смертельної ДТП.

Суспільний запит існує: українці чекають від держави реальної безпеки на дорогах

Спроби посилити контроль за дотриманням ПДР часто намагаються подати як «війну проти водіїв». Проте це маніпуляція. Більшість людей за кермом їздять сумлінно, а системні зміни спрямовані проти злісних порушників, для яких людські життя не мають цінності. І українці такі зміни підтримують. За результатами репрезентативного соціологічного дослідження наприкінці 2025 року:

77% українців підтримують позбавлення права керування водіїв, які систематично вчиняють небезпечні порушення ПДР;

75% підтримують запровадження відповідальності за перевищення швидкості більш ніж на 10 км/год.

Суспільний запит — не лише в статистиці опитувань. Петиція до президента із закликом посилити відповідальність за системні небезпечні порушення на дорогах зібрала необхідні 25 тисяч підписів лише за 14 днів.

Це важливий сигнал: українці очікують не покарання заради покарання, а правил, які реально працюють і захищають тих, хто їх дотримується. Система має зупиняти водія, який десятки разів створює небезпеку, а не дозволяти йому продовжувати їздити після чергового штрафу.

Водночас обов’язок держави — не лише карати за наслідки, а й чітко визначати правилами та відповідальністю межу небезпечної поведінки. Якщо водій знає, що за дозволених у населеному пункті 50 км/год він фактично може їхати 70 км/год без відповідальності, це може формувати хибне відчуття, що така швидкість є прийнятною та безпечною. Але фізика дорожнього руху працює інакше: зі зростанням швидкості зменшується час на реакцію та збільшується гальмівний шлях, а отже, зростає ризик тяжких травм і загибелі пішохода. Саме тому держава має встановлювати не умовну «межу безкарності», а чітку межу безпечної поведінки на дорозі.

Запит на зміни вже почула і влада. Після чергової резонансної ДТП у центрі Києва 17 серпня, коли автомобіль після зіткнення вилетів на тротуар і літній майданчик закладу, президент України Володимир Зеленський заявив про необхідність посилити відповідальність для водіїв, які систематично порушують ПДР, та анонсував розгляд питання безпеки дорожнього руху на рівні РНБО. Президент окремо згадав петиції та звернення родин людей, загиблих у ДТП. Тож питання вже не стільки в тому, чи потрібні зміни, а в тому, чи будуть вони достатньо комплексними, щоб справді зупиняти системних порушників і водночас чітко показувати всім учасникам руху: де закінчується допустима поведінка і починається небезпека для людського життя.

Першоджерело · Стрічка новин Шахівської громади