Вірус поцілунків: що треба знати

Поцілунок — це прояв ніжності, любові та турботи. Але чи замислювалися ви, що разом із ним можна передати не лише теплі почуття, а й вірус, про існування якого багато хто навіть не здогадується?

Знайомтеся: вірус Епштейна — Барр (EBV). Він належить до родини герпесвірусів і є одним із найпоширеніших вірусів серед людей. Більшість дорослого населення світу інфікована ним, причому багато людей переносять зараження непомітно для себе.

Чому цей вірус називають «вірусом поцілунків», як він впливає на організм і чи можна від нього захиститися? Розберімося.

Вірус Епштейна — Барр найчастіше передається через слину. Саме тому зараження може відбутися під час поцілунків. Проте романтичні стосунки — далеко не єдиний шлях поширення інфекції. Вірус також може передаватися під час спільного використання предметів, на яких є свіжа слина, наприклад зубних щіток. Рідше передавання відбувається через інші біологічні рідини. Важливо розуміти: людина може поширювати вірус навіть тоді, коли почувається цілком здоровою. Після первинного зараження він залишається в організмі на все життя та за певних обставин може знову активізуватися. Однак це зовсім не означає, що кожен поцілунок становить небезпеку або що інфікована людина обов'язково захворіє.

У багатьох людей первинне зараження вірусом Епштейна — Барр відбувається в дитинстві та минає без виражених симптомів. Якщо ж інфікування трапляється в підлітковому або молодому дорослому віці, воно може спричинити інфекційний мононуклеоз. Це захворювання іноді називають «хворобою поцілунків». Його підступність полягає в тому, що перші прояви легко сплутати зі звичайною застудою або ангіною.

Найхарактерніші симптоми інфекційного мононуклеозу:

підвищення температури тіла;

виражений біль у горлі;

збільшення лімфатичних вузлів, особливо на шиї;

сильна втома та слабкість;

збільшення мигдаликів;

іноді — збільшення печінки або селезінки.

Симптоми зазвичай з'являються через чотири-шість тижнів після зараження. Гострі прояви можуть тривати кілька тижнів, а втома іноді зберігається значно довше. Тому, якщо біль у горлі супроводжується тривалою гарячкою, збільшенням лімфатичних вузлів і незвичною слабкістю, не варто обмежуватися самолікуванням. Потрібно звернутися до лікаря.

Особливість вірусу Епштейна — Барр полягає в його здатності зберігатися в певних клітинах імунної системи — В-лімфоцитах. Після первинного зараження імунна система зазвичай контролює вірус, але не усуває його повністю. Він переходить у латентний, тобто неактивний, стан. Упродовж життя вірус може періодично активізуватися. Водночас у більшості людей це не супроводжується помітними симптомами.

Як зменшити ризик зараження? Оскільки вірус поширюється переважно через слину, повністю виключити ризик інфікування складно. Проте прості заходи допомагають знизити ймовірність передавання інфекції:

не користуйтеся спільними зубними щітками;

не діліться напоями та посудом, якщо на них може залишатися свіжа слина;

уникайте поцілунків із людиною, яка має симптоми гострої інфекції;

дотримуйтеся правил особистої гігієни.

Важливо не стигматизувати людей із EBV-інфекцією. Через поширеність вірусу та можливість його безсимптомного передавання людина часто навіть не знає, що інфікована.

Головне — знати про можливі шляхи передавання інфекції, не ігнорувати тривожні симптоми та своєчасно звертатися по медичну допомогу. Адже поцілунки мають дарувати ніжність, а знання про інфекції допомагають дбати про здоров'я — своє та близьких.

Добропільська філія ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ»

Першоджерело · Стрічка новин Шахівської громади