Безпека понад усе: чому не можна повертати дітей до населених пунктів, де проведено евакуацію?

Війна змусила тисячі українських родин залишити рідні домівки задля порятунку найдорожчого — своїх дітей.

Головна мета евакуаційних заходів — повністю убезпечити дітей від наслідків бойових дій, обстрілів та мінної небезпеки. Повернення родин із дітьми або самостійне повернення дітей до населених пунктів, з яких здійснювалася обов’язкова евакуація в примусовий спосіб, суворо заборонено, адже це несе загрозу життю та здоров’ю дітей.

Чому не можна повертати дітей до евакуйованих населених пунктів?

1. Загроза обстрілів. Навіть якщо в населеному пункті відносно тихо, ворожа артилерія, керовані авіабомби (КАБи) та дрони можуть завдати удару в будь-який момент.

2. Мінна небезпека. Території евакуаційних зон часто залишаються сильно замінованими. Нерозірвані снаряди, розтяжки та міни-пелюстки становлять загрозу для допитливих дітей та дорослих.

3. Відсутність критичної інфраструктури. У таких населених пунктах зазвичай відсутнє стабільне електро-, водо- та газопостачання, немає умов для навчання та повноцінного розвитку.

4. Обмежений доступ до медицини. У зоні ведення бойових дій або наближених до них лікарні часто працюють обмежено, а екстрені служби не завжди мають змогу оперативно приїхати на виклик.

Відповідальність батьків/законних представників

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Навмисне повернення дитини в небезпечну зону, де велися або ведуться бойові дії, кваліфікується як злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною. Відповідно до ст. 184 кодексу України про адміністративні правопорушення ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 166 Кримінального кодексу України злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Відповідно до ст. 135 Кримінального кодексу України завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан тягне за собою кримінальну відповідальність.

Шановні батьки! Жодне майно, вцілілий будинок чи господарство не варті життя вашої дитини. Війна не пробачає легковажності. Візьміть відповідальність за майбутнє своїх дітей — залишайтеся в безпечних регіонах до офіційного дозволу про повернення.

Збережіть життя дітей — не повертайтеся в зону небезпеки!

Першоджерело · Стрічка новин Шахтарської громади (sh-mr.gov.ua)