Ярош Вікторія Вадимівна

6 листопада Шишацька провела в останню путь Захисницю України Ярош Вікторію Вадимівну.

Вікторія Вадимівна народилася 21 квітня 1999 року в селищі Шишаки. Тут минули її дитячі та юнацькі роки. Вікторія закінчила місцеву школу, а ще з дитинства захоплювалася музикою – навчалася у Шишацькій музичній школі, де опановувала гру на флейті.

Прагнення розвивати свій музичний талант привело її до Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка, де вона продовжила музичну освіту.

Вікторія була надзвичайно талановитою та творчою особистістю. Її здібності не обмежувалися лише музикою — вона мала хист до малювання, створювала неймовірні картини, у які вкладала частинку своєї душі. Вона вміла бачити красу й передавати її через творчість.

Коли Батьківщина потребувала захисту, Вікторія не змогла залишитися осторонь і стала на її захист. Вона проходила військову службу на посаді радіотелефоніста відділення командира самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4548, мала військове звання «матрос».

Саме на цьому шляху вона зустріла своє кохання. Молоді люди одружилися, будували спільні плани, з нетерпінням чекали на народження одразу двох малюків.

Та доля приготувала для молодої родини важке випробування – чоловік Вікторії зник безвісти. Відтоді її життя наповнилося тривожним чеканням, молитвами та надією на його повернення. І серед цього болю та невизначеності вона народила й виховувала двох дітей, знаходила в собі сили жити, дбати про них і боротися за їхнє майбутнє.

Навіть у декретній відпустці Вікторія не припиняла навчатися та розвиватися. Вона вступила до Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», обрала для себе юридичний напрям навчання в Харкові, а також психологію в Одесі.

Вона прагнула здобувати знання, реалізувати себе, відкривати нові можливості та забезпечити гідне майбутнє своїм дітям. У Вікторії було стільки планів, мрій і задумів, стільки бажання жити, навчатися, творити й рухатися вперед.

Але 4 листопада 2026 року її життя раптово обірвалося. Не здійснилися мрії, не справдилися плани, не настало майбутнє, до якого вона так наполегливо йшла.

Сьогодні ми схиляємо голови перед її мужністю, перед її життєвим вибором і відданістю Україні. Вікторія була не лише талановитою жінкою, люблячою матір’ю, донькою, дружиною, а й Захисницею, яка у важкий для країни час стала на захист рідної землі.

Від імені всієї Шишацької громади, депутатського корпусу та виконавчого комітету селищної ради висловлюємо щирі співчуття батькові, матері, дітям і рідним і близьким. Ми розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі. Нехай Господь дасть сили пережити цю тяжку втрату, а світла пам’ять про Вікторію назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав.

Вічна пам’ять Вікторії.

Слава Україні!

Першоджерело · Сайт громади