13 листопада виповнюється 137 років від Дня народження Остапа Вишні

Остап Вишня (справжнє ім’я Павло Губенко) – блискучий майстер гумористичних оповідань, фейлетонів, шаржів. Творець нових літературних жанрів – нарису-усмішки, гумористичного портрета. Улюблений народом автор збірок «Чухраїнці», «Вишневі усмішки», «Зенітка», «Мисливські усмішки».

Народився майбутній письменник 13 листопада 1889 р. на хуторі Черва у тодішній Полтавській губернії (тепер с. Грунь Сумської області) у багатодітній селянській родині. Закінчив військово-фельдшерську школу в Києві, працював фельдшером – спочатку в російській армії, а згодом – у хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізниці.

Павло не збирався присвятити себе медицині – тож, працюючи в лікарні, займався самоосвітою, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917 році вступив на історико-філологічний факультет Київського університету; однак невдовзі залишив навчання та цілком віддався журналістській і літературній праці.

У добу Української революції Губенко завідував медико-санітарною управою міністерства шляхів Української Народної Республіки, у 1919 році дебютував у газеті «Народна воля», де за підписом Павла Грунського з’явився фейлетон про українські міністерства: шляхів – без шляхів, фінансів – без фінансів, військове – без війська.

Вперше Павла Губенка заарештували восени 1920 року за активну патріотичну діяльність. Від розстрілу його врятував головний редактор газети «Вісті ВУЦВК» Василь Елан-Блакитний.

З квітня 1921 року, коли письменник став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочалися часи його активної творчості й систематичних виступів у пресі. Прізвисько Остап Вишня вперше з’явилося 22 липня 1921 року в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!».

З 1923 по 1930 рр. вийшли такі збірки: «Усмішки», «Вибрані твори», «Діли небесні», «Кому веселе, а кому й сумне», «Літературні усмішки», «Лицем до села». Крім того, було видано цикл збірок «Вишневі усмішки» за різною тематикою. Це – сільські, кооперативні, кримські, театральні та закордонні.

У 1926 році письменник опублікував збірку «Українізуємось», що користувалася великою популярністю і була перевидана 5 разів за три роки.

Протягом десяти років українською мовою з перевиданнями з’явилося близько ста книжок сатири й гумору Остапа Вишні та понад 2500 творів у періодичних виданнях. За що його влучно називали «Королем тиражу». У двадцяті роки об’єктами його сатири були: релігія і церква, українська націоналістична еміграція, різноманітні «пережитки минулого» у житті суспільства.

Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об’єднань «Плуг» і «Гарт», в організації та редагуванні, разом з Елан-Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і далі працював у цьому журналі, коли в 1927 році було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників.

Вдруге письменника заарештували 1934 року і на десять років вилучили з літературного процесу. Він був звинувачений у контрреволюційній діяльності й тероризмі, зокрема в замаху на Павла Постишева під час жовтневої демонстрації. Покарання Остап Вишня відбував в Ухтимсько-печорському виправно-трудовому таборі. Звільнений і повернувся до літературної праці 1943 року.

Першим твором, що знаменував повернення письменника, стала «Зенітка», опублікована в газеті «Радянська Україна» 26 лютого 1944. Через кілька років виходять політичні фейлетони та памфлети «Самостійна дірка» (1945), «Весна-красна» (1949), «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ воювати не хоче» (1953), «Великі ростіть!» (1955), «Нещасне кохання» (1956) та ін.

Після закінчення Другої світової війни Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником.

Працював Остап Вишня і над перекладами творів російської та світової класики – Миколи Гоголя, Антона Чехова, Марка Твена, О’Генрі, Ярослава Гашека, російських радянських письменників.

У 1955 році Остапа Вишню було реабілітовано.

Помер письменник 28 вересня 1956 року від чергового серцевого нападу.

Першоджерело · Стрічка новин Снятинської громади