До 90-річчя Миколи Вінграновського

7листопада народився Микола Степанович Вінграновський

Український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 р. в місті Первомайську (нині Ольвіополь) на Миколаївщині. На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років. За німецької окупації вчився в румунській початковій школі в с. Кумарях. Закінчивши 1955 року Первомайську середню школу № 17 (тепер – імені М. Вінграновського), вступив до Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого, але через 2 тижні від початку занять його прослухав О. Довженко та забрав до себе у Всесоюзний державний інститут кінематографії (Москва). О. Довженко мав великий вплив на творчість і навіть вибір життєвого шляху майбутнього поета.

Після закінчення інституту Микола Вінграновський працює на Київській студії ім. О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор. У 1961 р. Вінграновський зіграв головну роль у фільмі «Повість полум’яних літ», автором цього фільму був Олександр Довженко, за головну роль у цьому фільмі Микола Степанович отримав нагороду на кінофестивалі у Лос-Анджелесі.

На Україну Микола Вінграновський повернувся вже відомою особистістю, та на жаль Батьківщина зустріла непривітно письменника, він починає працювали у кіностудії Довженка помічником режисера, його сценарій «Світ без війни», так і не зміг бути втіленим у життя.

У 1961 р. він назавжди «орендував» своє місце в українській літературі – місце «маршала української літератури» (Ігор Калинець). У 1962 році письменник вступив до спілки письменників України. Перші поетичні публікації Миколи Вінграновського датуються 1957 роком (журнал «Дніпро» №2). Перші вірші зʼявилися друком у 1975 р., а перша збірка – «Атомні прелюдії» – вийшла у 1962 р. Виразним свідченням подальшого творчого розвитку Миколи Вінграновського стали збірки «На срібнім березі» (1978), «Ластівка біля вікна» (1981), «На добраніч» (1983). Вінграновський був одним з найяскравіших новаторів українського вірша 60-80-х рр., образна пластика якого завдячує архетипам народної свідомості, її ментальним матрицям, так само як і неповторності індивідуальних художніх осяянь.

Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати й прозу. В повістях та оповіданнях «Первінка», «Сіроманець», «Гусенятко», «Кінь на вечірній зорі», «У глибині дощів», «Літо на Десні» та інших він то веселою, то сумовитою поетичною барвою поєднує світ людей зі світом звірів, птахів, рослин, з життям всього живого й «неживого» (власне, вся природа у Миколи Степановича Вінграновського вищою мірою жива).

У творчості М. Вінграновського були твори та поезії для дітей. На початку 60-х років зʼявилося оповідання «Бинь-бинь-бинь», «Чорти», збірка віршів «Андрійко-говорійко». Саме за вагомий внесок у дитячу літературну творчість – письменник був нагороджений державною премією ім. Тараса Шевченка. Дитяча тема у творчості М. Вінграновського, це не просто тема, а сфера співіснування людини та природи, товаришування дитини та природи, яке втрачене у світі дорослих. Саме у віршах, які писав автор він відчував себе дитиною, повертався назад у минуле, бо тільки у дитинстві ми можемо відчувати себе вільним. Дитяча література Миколи Степановича вважається новаторською, тому що його вірші написані з дитячою уявою, з поетичністю дитячої душі.

В останні роки свого життя М. С. Вінграновський багато пише для дітей, у 1984 р. виходять збірки оповідань для дітей «Літній ранок», «На добраніч» та «Ластівка біля вікна».

Загальний творчий доробок Миколи Вінграновського – 10 поетичних збірок, 9 повістей, 1 роман.

Творчість Миколи Степановича перекладена російською, литовською, чеською, англійською мовами. Сам М. Вінграновський також перекладав твори з російської мови, грузинської, молдавської.

Микола Вінграновський зіграв вісім ролей і зняв 14 фільмів. Митець – лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, Почесної Грамоти Президії Верховної Ради України, Лауреат літературної премії «Благовіст», Лауреат премії Фундації Антоновичів (США).

Микола Степанович хворів на важку недугу і помер на 68-у році життя, 26 травня 2004 року о 8 годині ранку у своїй квартирі в Києві. Щорічно проводяться памʼятні заходи на Байковому кладовищі біля могили митця, особливо до річниці смерті, що обʼєднують земляків, друзів та шанувальників митця. Це місце стало паломницьким для тих, хто шанує його творчість М. С. Вінграновського.

У місті Первомайськ (нині Ольвіополь Миколаївської області): встановлено памʼятник та названо одну з найбільших вулиць на честь Вінграновського; гімназія №10 носить імʼя Миколи Вінграновського. Тут створено музей, де зберігаються унікальні експонати, повʼязані з Миколою Степановичем; на будинку, де він народився, встановлено меморіальну дошку.

На честь М. С. Вінграновського названо вулиці в Києві, Львові та Миколаєві.

Першоджерело · Стрічка новин Снятинської громади