ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: Пронюк Микола Іванович

Народився 20 грудня 1996 року в с. Будилів. Ще з дитинства ріс щирим, добрим, веселим і працьовитим хлопчиком. У школі мав авторитет серед однокласників, був вірним і надійним товаришем, який ніколи не підведе. Завжди був надійною опорою для своєї матусі Марії.

Базову середню освіту Микола здобув в Будилівській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів. З 2012 по 2015 рік навчався у Заставнівському ВПУ № 24. Отримавши професію газоелектрозварника, розпочав свою трудову діяльність в Снятинському цегельному заводі. Пізніше працював водієм в торгівельній марці «Копійочка» та у ТОВ ППА «Роднік+». Він не боявся жодної роботи, все старався зробити сам, мав золоті руки. Микола мав добрий характер, був завжди усміхнений, товариський. У нього було багато друзів, яким ніколи та ні в чому не міг відмовити. В будь-який час доби і за будь-яких обставин готовий був прийти на допомогу кожному, коли це було необхідно.

У 2018 році одружився. Згодом в молодій сім‛ї народилась донечка Катерина, як дві краплі схожа на батька, яку він любив більше за все на світі. Микола тішився нею, мріяв про її щасливе майбутнє. У нього було багато мрій та планів. Завжди старанно працював і піклувався про свою сім‛ю. Був дуже люблячим чоловіком і батьком. Але, на превеликий жаль, його планам завадила війна. Його життя змінилося із звичайного мирного на тривожне, сповнене смутку і боротьби.

23 жовтня 2022 року, отримавши повістку, прийняв остаточне рішення захищати свою сім’ю і Батьківщину. Завжди запевняв усіх рідних словами «Все буде добре!», ніколи не мав сумніву в тому, що Україна переможе. Пройшовши навчання в Житомирі, був переведений на Запорізький напрямок. Служив у 46-ій окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ. Побратими обрали йому позивний «Бригадир». Він для побратимів був авторитетом та підтримкою. Командир неодноразово покладав на нього відповідальну роботу та завдання, знаючи, що він все виконає бездоганно. Йому було присвоєно звання «молодший сержант». Микола був хорошим воїном, брав участь у гарячих точках, де велися запеклі бої. Вивозив побратимів з передових позицій. Зберіг сотні життів, а своє не зумів.

Рівно через рік служби вночі з 23 на 24 жовтня 2023 року під час мінометного обстрілу зазнав тяжких поранень. Лікарі Запоріжжя та Дніпра рятували його, як могли, від смерті. До останнього подиху він тиждень боровся за своє життя. Поряд з ним була його мама, яка не втрачала надію ні на хвилинку, що він буде жити. Та смерть невблаганна, вона завжди забирає найкращих. Ранком, 2 листопада 2023 року, перестало битися серце нашого Героя, відважного захисника, відданого сина України.

Пронюк Микола Іванович за свої бойові заслуги був нагороджений Нагрудним знаком «За зразкову службу» (наказ Міністра оборони України від 03.07.2023р. № 820), Відзнакою «Хрест десантно- штурмових військ» (наказ Міністра оборони України від 19.08.2023р. №1080 та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) (указ Президента України Володимира Зеленського від 22 грудня 2023 року №847).

Тепер йому назавжди 26 років. Кажуть, що людина живе доти, доки живе пам’ять про неї. Микола назавжди залишиться мужнім захисником, вірним другом, чудовою людиною у серцях своїх рідних, друзів, знайомих і побратимів. Його зоря згасла на небесному небосхилі, та віримо, що земне життя переходить у вічність. Тож вічна пам’ять і слава відважному українському воїну Миколі, який захищав Батьківщину та кожного з нас!

Першоджерело · Стрічка новин Снятинської громади