Під чорною хусткою осені повертаються «На щиті» додому українські сини

Осінь цьогоріч дихає важким туманом, а сумні листопадові дощі мовби разом із усією Україною оплакують кращих українських синів. Природа сумує, скидаючи останнє листя на холодну землю, яка сьогодні прийняла в свої обійми ще одного вірного українського захисника.

Старосинявська громада в глибокій скорботі попрощалася й провела в останню дорогу свого земляка, воїна-героя Романа Володимировича Кунцова.

Військовослужбовцю йшов лише 37-й рік...

Роман народився 31 березня 1988 року у мальовничому селі Дашківці. Майбутній воїн зростав працьовитим, щирим та турботливим: навчався у Дашковецькій школі, здобув робітничу професію у Хмельницькому ВПУ №11, трудився консультантом у будівельному маркеті, працював і за кордоном, аби підтримати родину. Він жив, дбав про батьків, будував плани на майбутнє, яке підло зламала ворожа орда.

Коли Батьківщина опинилася у небезпеці, Роман не залишився осторонь. 20 липня 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшовши військову підготовку на Львівщині за спеціальністю «Стрілець», уже на початку вересня 2024 року воїн був направлений на один із найважчих напрямків фронту - Покровський, Донецької області.

30 вересня 2024 року під час виконання складного бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району солдат Роман Кунцов прийняв свій останній бій, мужньо виконавши військовий обов’язок до кінця.

Понад два довгих роки родина жила між невимовним болем та крихкою надією - Роман вважався зниклим безвісти. Та осінь 2026 року принесла гірку й остаточну звістку: експертиза ДНК підтвердила загибель воїна. Світло надії згасло…

Сьогодні село Дашківці та вся Старосинявська громада на колінах зустріли й провели свого Героя…

Старосинявська селищна рада розділяє невимовний біль та висловлює щирі співчуття рідним і близьким полеглого воїна.

Низький уклін і вічна, світла пам'ять Захиснику України - Роману Кунцову!

Першоджерело · Старосинявська селищна рада (сайт)