У Комаргороді в останню земну дорогу провели молодого Захисника України Володимира Кушніра

10 листопада село Комаргород оповила скорботна тиша, сповнена болю, сліз і невимовного смутку. Цього дня вся громада об'єдналася у спільному горі, проводжаючи в останню земну дорогу свого земляка -мужнього Захисника України Володимира Миколайовича Кушніра.

Ще зовсім молодий, сповнений планів, надій і мрій на майбутнє, він віддав найдорожче, що мав, – власне життя за свободу, незалежність і мирне майбутнє рідної держави. Йому назавжди залишиться лише 27.

Попрощатися з Героєм та віддати шану його ратному подвигу прийшли рідні й близькі, друзі, однокласники, побратими, жителі громади, керівництво громади та місцевого старостату. Уздовж дороги люди ставали на коліна, схиляли голови та проводжали воїна-оборонця, який після майже двох років болісної невідомості повернувся до рідного дому «на щиті».

Народився Володимир Кушнір 28 липня 1997 року в селі Комаргород. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення місцевої школи навчався у Київському коледжі комп’ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету, де здобув спеціальність техніка-технолога. Згодом продовжив навчання у вищому навчальному закладі, а пізніше отримав диплом за спеціальністю «галузеве машинобудування».

У листопаді 2017 року Володимир став до лав Збройних Сил України, проходив строкову військову службу та брав участь в антитерористичній операції. Після повернення працював в Одесі та продовжував здобувати освіту.

У червні 2022 року Володимир добровольцем став на захист рідної Батьківщини. Служив старшим солдатом, командиром першого розрахунку протитанкового взводу 2 механізованого батальйону. Бойовий шлях захисника пролягав через найгарячіші ділянки фронту: Донеччину, Херсонщину, Миколаївщину, Покровський напрямок, Курщину та інші рубежі боротьби. У боях отримав поранення та контузію, однак продовжував виконувати свій військовий обов’язок. За мужність, героїзм і відданість військовій присязі неодноразово нагороджувався відзнаками та грамотами.

На початку 2025 року зв’язок із воїном обірвався. 13 січня рідні отримали повідомлення про те, що Володимир вважається зниклим безвісти. Довгі рік і десять місяців родина жила між надією та болем, вірила й чекала доброї звістки. Та, на жаль, дива не сталося.

4 листопада 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше: Володимир Кушнір загинув 13 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дар’їно Суджанського району Курської області.

На траурному мітингу, що відбувся на території Комаргородського Свято-Миколаївського храму, слова співчуття родині Героя висловили староста Комаргородського старостинського округу Олександр Чоботар, Томашпільський селищний голова Валерій Немировський та офіцер відділення цивільно-військового співробітництва першого відділу Тульчинського РТЦК та СП капітан Роман Снісаренко.

Панахиду за упокій душі воїна та всіх полеглих Захисників України відслужили священнослужителі Томашпільського благочиння Української Православної Церкви на чолі з благочинним протоієреєм Василієм. Поховали Героя на кладовищі у рідному Комаргороді.

У невимовній скорботі залишилися мама Алла Дмитрівна, батько Микола Дмитрович, сестричка Ольга, бабуся Валентина Михайлівна, рідні та близькі.

Низько схиляємо голови перед подвигом полеглого воїна та висловлюємо щирі співчуття його рідним і близьким.

Сьогодні вся Томашпільська громада у скорботі та вдячності вшановує світлу пам’ять Володимира Кушніра. Його мужність, сила духу, відданість Україні та жертовність заради її свободи назавжди залишаться в пам’яті земляків. Світлий образ Героя житиме у наших серцях, а його ім’я навіки буде вписане в історію громади та України.

Вічна пам’ять Герою! Нехай Господь дарує йому Царство Небесне, а вдячна пам’ять про нього живе вічно!

Першоджерело · Томашпільська селищна рада: офіційний сайт (tom.gov.ua)