Вік, уквітчаний мудрістю та любов’ю: свій 90-річний ювілей зустріла жителька Томашполя Зінаїда Іванівна Поліщук

Листопадові дні зазвичай приносять із собою першу прохолоду й тишу, але в оселі шанованої довгожительки нашої громади Зінаїди Іванівни Поліщук цими днями панують особливе тепло, затишок і радість. І привід для цього був надзвичайно зворушливим та світлим - жінка відзначає свій поважний 90-річний ювілей.

Дев’ять десятиліть... Це не просто роки, а ціла життєва книга, сторінки якої наповнені наполегливою працею, родинним щастям, непростими випробуваннями та безмежною любов’ю до людей і життя.

Із цією знаковою датою ювілярку привітали Томашпільський селищний голова Валерій Немировський та головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури та туризму Інна Карпин.

Гості щиро поспілкувалися з іменинницею, подякували їй за багаторічну сумлінну працю, життєву мудрість та вагомий внесок у розвиток Томашпільської громади, вручили квіти й пам’ятний подарунок від селищної ради. Вони побажали Зінаїді Іванівні міцного здоров’я, душевного спокою, родинного тепла, любові й турботи близьких, благополуччя та ще багато щасливих років життя. А найголовніше - неодмінно дочекатися свого сторічного ювілею та зустріти його в колі рідних і дорогих серцю людей.

Народилася ювілярка 10 листопада 1936 року в мальовничому селі Ракова. Її дитинство та юність припали на буремні воєнні та складні повоєнні роки, які вимагали витримки, працьовитості та раннього дорослішання. Після закінчення Томашпільської школи Зінаїда Іванівна вступила до технікуму у Вінниці, де здобула фах бухгалтера. Любов до точності, відповідальність і вміння наводити лад у справах стали невід’ємною частиною її життя.

Свою трудову діяльність вона розпочала бухгалтером у рідному селі. Згодом життєва дорога привела її до Томашполя, де жінка працювала в райспоживспілці аж до виходу на заслужений відпочинок. Свою роботу вона виконувала зразково та відповідально, завжди користувалася повагою колег, а для молодших працівників була мудрим наставником і добрим порадником.

А вечорами, коли стихали робочі будні та домашні турботи, Зінаїда Іванівна бралася за улюблену справу – вишивання. Голка слухняно виводила на білому полотні чарівні узори, а кожен стібок був сповнений любові, доброти та душевного тепла. Створені її руками рушники, серветки й скатертини й досі прикрашають оселю, наповнюючи її особливою домашньою атмосферою та нагадуючи близьким про невтомні материнські руки, щедрі на турботу і ласку.

Свою долю Зінаїда Іванівна поєднала з односельцем Василем Авксентійовичем Поліщуком. У любові, взаєморозумінні та злагоді подружжя прожило щасливі роки, виховавши двох доньок - Людмилу та Галину. На жаль, чоловік уже відійшов у вічність, але світла пам’ять про нього й досі живе в серцях рідних.

Нині ювілярка проживає разом із донькою Галиною, яка огортає матусю щоденною турботою, любов’ю та увагою. Особливою гордістю і радістю для Зінаїди Іванівни є троє онуків, для яких вона стала джерелом життєвої мудрості, добрим порадником і справжньою берегинею роду.

Попри свій поважний вік, Зінаїда Іванівна й досі намагається бути активною та самостійною. І хоча роки беруть своє, а пам’ять інколи підводить, її серце залишається таким же добрим і щирим, а очі й нині випромінюють тепло, любов та світло людяності.

Низький уклін Вам, шановна Зінаїдо Іванівно, за Вашу мудрість, доброту, щирість і багатий життєвий досвід. Нехай Господь дарує Вам міцне здоров’я, душевний спокій, любов рідних людей та ще багато світлих і благословенних років життя. На многії і благії літа!

Першоджерело · Томашпільська селищна рада: офіційний сайт (tom.gov.ua)