У Мокреці відкрили пам’ятний банер на честь загиблого Захисника Артура Фринаса

Осіннього дня, 11 листопада, у центрі села Мокрець зібралися рідні, односельчани, небайдужі жителі громади, учні та вчителі, щоб вшанувати загиблого Захисника України Артура Фринаса. Ініціатором та організатором заходу стала Мокрецька гімназія.

Поруч зі світлинами п’ятьох земляків, які віддали життя за Україну, відкрили ще один пам’ятний банер. Право відкрити його надали найріднішим Артура — мамі, братові та сестрі. На світлині — усміхнене обличчя молодого чоловіка, якого так бракує рідним.

До портретів поклали квіти, запалили лампадки. Їхні вогники мерехтіли поруч зі світлинами полеглих, нагадуючи про тих, чиї життя забрала війна. Відбувся чин освячення банера, прозвучала молитва.

Особливо зворушливою була участь школярів. Із дитячих вуст лунали вірші та пісні, у яких — біль від війни й обпаленого війною дитинства, щире бажання миру.

До присутніх звернулися Турійський селищний голова Олексій Безсмертний та настоятель місцевого храму отець Юрій, які висловив співчуття родині та наголосили на важливості збереження пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну і підтримці наших військових, які сьогодні боронять країну.

У 2020 році, після призову на строкову військову службу, Артур підписав контракт зі Збройними силами України та продовжив службу у складі 14-ї окремої механізованої бригади. Під час АТО був командиром гармати.

З початком повномасштабного вторгнення Артур став на захист України. Брав участь у бойових діях на Київщині, Миколаївщині, Херсонщині, Луганщині та Донеччині. У 2022 році опанував фах оператора безпілотних радіорозвідувальних систем і був переведений до 66-ї бригади.

Він залишався вірним військовій присязі, був відповідальним військовослужбовцем і відданим побратимом. Його службу відзначали грамотами та нагородами, а мама отримувала численні листи подяки за сина.

1 липня 2026 року під час виконання бойового завдання підрозділ, у якому служив Артур, зазнав атаки ворожого FPV-дрона. Життя молодого воїна обірвалося. Поховали його на рідній землі — у Камені-Каширському.

Для рідних і друзів Артур назавжди залишиться веселим, щирим і турботливим. Він любив збирати близьких за одним столом, дарувати подарунки, робити сюрпризи. Мріяв про велику сім’ю та власну фермерську справу. У нього було стільки задумів і планів, яким, на жаль, не судилося здійснитися.

Тепер його світлина буде поруч із портретами інших полеглих земляків. Це місце в центрі села нагадуватиме про їхні долі, про мужність тих, хто захищав Україну, та про ціну, яку платимо за можливість жити на своїй землі.

Світла пам’ять Артуру Фринасу.

Вічна шана Захисникові України!

Першоджерело · Турійська селищна рада — новини сайту