МІХОВ Анатолій Іванович

Міхов Анатолій Іванович

Народився 07 листопада 1981 року в селі Тузли, Татарбунарського району.

Дитинство та юність Анатолія Івановича минули в селі Базар’янка.

Після закінчення одинадцяти класів загальноосвітньої школи пішов працювати будівельником, але згодом отримав посвідчення водія і займався пасажирськими перевезеннями.

У 18-річному віці був призваний на строкову військову службу, але через численні травми після ДТП був списаний.

03 листопада 2002 року Анатолій Іванович одружився з Мариною Павлівною. Родина проживала у місті Білгороді-Дністровському.

Подружжя виховувало двох діток - Івана 21.05.2006 р.н. та Поліну 27.12.2015 р.н..

Для Анатолія Івановича родина завжди займала особливе місце в житті.

Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, людиною, для якої відповідальність за близьких та свою родину була однією з головних життєвих цінностей.

Важливою сторінкою його життя стала військова служба та захист України.

З 19 вересня 2024 року він виконував службово-бойові завдання в Черкаській області місто Золотоноша. На бойових ділянках фронту він

служив водієм-сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини А1402.

в Київській області, Вишноградського району поблизу н.п. Рикуль.

За сумлінне виконання службових обов’язків та за значний внесок у справу розвитку та забезбечення життєдіяльності Повітряних Сил Збройних Сил України,

високий професіоналізм, сумлінне виконання військового обов’язку та з нагоди Дня автомобіліста і дорожника

14 жовтня 2025 року Анатолій Іванович був відзначений грамотою.

01 лютого 2026 року Анатолій Іванович отримав посвідчення учасника бойових дій від 01.02.20226 року.

Нагрудний знак «Ветеран війни»

29 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункт Рикунь, Вишгородського району, Київської області його життя

обірвалося через влучання реактивного шахеда.

Загинув через численні вогнепальні осколкові поранення.

Йому було 44 років.

Він загинув як Воїн. На бойовому завданні.

Захищаючи свою землю, свій народ, Україну. Для своєї родини Анатолій Іванович назавжди залишиться коханим чоловіком і люблячим батьком.

Для побратимів - товаришем, з яким разом проходили військову службу та виконували поставлені завдання.

Для громади - земляком, який у складні для держави часи став на її захист.

Пам’ять про Анатолій Іванович Міхова житиме у серцях його родини, друзів, побратимів, односельців та всіх, хто його знав.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України.

Пам’ятаємо. Шануємо.

Першоджерело · Тузлівська сільська рада (RSS сайту)