ГО "ЗА ДЕМОКРАТИЧНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО", закликає: "ВСЯК СВОЄЇ ДОЛІ КУВАЧ"

ВСЯК СВОЄЇ ДОЛІ КУВАЧ

Хто контролює тих, хто ухвалює рішення?

Державний бюджет формується переважно за рахунок податків громадян і підприємств. Держава розпоряджається землею, природними ресурсами, інфраструктурою та величезними матеріальними можливостями суспільства.

Влада ухвалює рішення про витрати, податки, оборону, міжнародні відносини та використання людських ресурсів держави. Під час війни ці рішення можуть визначати долю мільйонів людей, а для військових — питання життя.

Хто контролює тих, хто ухвалює такі рішення?

У демократичній державі громадяни обирають владу. Проте після виборів повсякденний контроль над обраними представниками часто залишається слабким, а наступні вибори можуть відбутися лише через кілька років.

Виникає принципове питання: чи достатньо один раз проголосувати, щоб на роки вперед передати комусь право діяти від нашого імені?

Два приклади — одна проблема

Приклад 1. Росія

В автократичній Росії влада — Дума та президент — обираються за формально демократичними законами. Проте, як зазначає автор, опозицію усувають від участі у виборах, зокрема через судові механізми, незалежне спостереження обмежується, а явку виборців і результати голосування фальсифікують.

Оскаржити результати складно, адже таємність голосування ускладнює доведення того, як саме голосували громадяни.

Від імені народу рішення ухвалюють диктатор і підконтрольна йому державна Дума. Народ фактично позбавлений можливості впливати на владу та змінювати її.

Приклад 2. Сполучені Штати Америки

США автор характеризує як країну з розвиненою інституційною демократією, де вибори відбуваються під наглядом двох конкуруючих партій.

Кандидати обіцяють виборцям виконання різноманітних зобов’язань: завершення воєн, зниження цін на паливо та інфляції. Однак після обрання обіцянки можуть залишатися невиконаними.

Автор порушує питання відповідальності політиків за свої слова та рішення. Якщо виборці не мають дієвого механізму впливу на обраних представників між виборами, їм залишається чекати наступного голосування.

Таємність голосування та відповідальність влади

Наведені приклади, на думку автора, свідчать про спільну проблему авторитаризму й сучасної демократії — безвідповідальність, яка, за його оцінкою, приховується за таємним голосуванням.

Таємність захищає виборця від тиску влади за його вибір. Водночас автор вважає, що вона також захищає владу від належного тиску виборців за невиконання передвиборчих обіцянок.

Така рівновага між владою та виборцями, на переконання автора, заводить суспільство у глухий кут, коли реформи не дають очікуваних результатів через відсутність дієвих механізмів відповідальності.

Відповідальне Виборче Право як запропонований механізм змін

Для розв’язання цієї проблеми автор пропонує запровадити Відповідальне Виборче Право (ВВП).

Запропонована концепція передбачає, що виборці можуть голосувати відкрито та відкликати свій голос, звільняючи обранців від влади, якщо за таке рішення буде подано 50 % + 1 відкритий голос.

Водночас громадяни, які не бажають розголошувати свій вибір, зможуть голосувати таємно. Такі голоси враховуватимуться під час визначення переможців виборчих перегонів, але не братимуть участі у процедурі відсторонення обранців від влади.

На думку автора, саме цей механізм має забезпечити безпосередніший контроль громадян над обраними представниками та посилити їхню відповідальність перед суспільством.

Відповідальна демократія — напрямок розвитку України

Автор вважає, що впровадження Відповідального Виборчого Права є необхідним кроком для подолання проблем сучасної демократії та формування суспільства, у якому влада несе відповідальність перед громадянами.

Напрямок, запропонований автором, — рух України до суспільства відповідальної демократії через Відповідальне Виборче Право.

Голова ГО «ДВП» Микола Горбачов

Першоджерело · Вишнівська селищна рада — новини