Теоретично-методологічні підходи до оцінювання ефективності застосування біологічного методу захисту рослин в аграрному виробництві

Науково-аналітична записка

«Теоретично-методологічні підходи до оцінювання ефективності застосування біологічного методу захисту рослин в аграрному виробництві»

Проблематика оцінювання ефективності біологічного методу захисту рослин тривалий час перебуває в полі зору наукової спільноти і представлена напрацюваннями методологічного і практичного характеру.

У міжнародній практиці оцінювання розділяють за трьома основними напрямами: економічним (CBA, ROI), екотоксикологічним (EIQ, LCA) та соціальним (Social Cost-Benefit) (рис.1).

Рис. 1. Напрями оцінювання ефективності біологічного методу захисту рослин

При оцінюванні ефективності біометоду застосовуються різні методичні підходи і математичні моделі (рис.2).

1) У зарубіжних дослідженнях економічні ефекти біозахисту оцінюють через призму інвестиційної привабливості та довгострокових фінансових вигод (наприклад, уникнення резистентності шкідників до хімії). Основними інструментами визначення економічних ефектів є: аналіз «витрати-вигоди» (Cost-Benefit Analysis – CBA), повернення інвестицій (ROI) та аналіз мінімізації витрат (Cost-Effectiveness). Застосування професійних економічних моделей суттєво підвищує точність розрахунків.

Вартої уваги є модель виробничої функції (Production Function Model) для оцінки фінансової вартості природного контролю шкідників ентомофагами.

Модель чітко розраховує, яку частку втрат врожаю вдалося попередити завдяки біологічним агентам, пов'язуючи екологічні дані з класичною економічною теорією.

Рис.2. Інструменти та математичні моделі визначення ефективності біометоду

Використання моделі дисконтування при ретроспективному аналізі економії витрат при переході з хімічного захисту на біологічний розраховується коефіцієнт окупності (Benefit-to-Cost Ratio – BCR).

2) За кордоном екологічний ефект вимірюють за допомогою стандартизованих математичних індексів, що оцінюють ризики для довкілля.

Найпопулярнішою у світі математичною моделлю для порівняння систем захисту рослин є розрахунок Індексу EIQ (Environmental Impact Quotient). В її основі – розрахунок екологічного ефекту за формулою, яка інтегрує три блоки: 1. Ризик для фермера (токсичність при хронічному та гострому контакті). 2. Ризик для споживача (залишки в їжі та підземних водах). 3. Ризик для екосистеми (токсичність для бджіл, птахів, риб, корисних комах). Розрахунок екологічної ефективності зводиться до порівняння сумарного індексу EIQ хімічної та біологічної схем.

Іншим напрямком вимірювання екологічного ефекту є визначення функції екологічної вигоди (Benefits Function – BF). Ця модель оцінює вплив біоагента на цільовий об'єкт (інвазивного шкідника) у співвідношенні із приростом біорізноманіття місцевої корисної фауни та флори.

3) В основу визначення соціальних ефектів біозахисту покладені підходи щодо дотримання положень сталого розвитку, зокрема, збереження здоров'я людей і довкілля.

Одним із методів є порівняння непрямих (прихованих) витрат хімічного захисту, таких як витрати держави на лікування отруєнь та хронічних захворювань аграріїв, з безпечним використанням біологічних факторів (мікроорганізмів та біопестицидів).

За іншою методикою здійснюється оцінювання соціальних переваг біометоду з використанням показників безпеки праці (Occupational Health and Safety) працівників фермерських господарств та зниження рівня алергізації населення через споживання екологічно чистої продукції без хімічних залишків.

Провідною парадигмою розвитку суспільства в останні десятиліття зберігається потреба і вимога сталого розвитку, в методологічній основі якого закладається дотримання балансу між економічним розвитком, екологічною рівновагою і соціальною стабільністю. Методологія визначення і підтримування цього триєдиного балансу зберігає присутність практично у всіх або ж переважній більшості сфер життєдіяльності і, насамперед, у виробничій сфері. В аграрному виробництві, де основним виробничим ресурсом є земля – природний ресурс з високими вимогами до екологічної стійкості – дотримання балансу між високою економічною ефективністю, прийнятною екологічною стійкістю і дотриманням соціальних стандартів розвитку сільських територій і сільських громад є необхідним і націленим на перспективу.

При застосуванні біологічного методу захисту рослин присутні ефекти у всіх трьох площинах: економічній, екологічній і соціальній (рис.3).

Рис.3. Структурна схема комплексної ефективності біометоду

Зазвичай, вони визначаються відособлено або ж у парному поєднанні (приміром, як еколого-соціальні, еколого-економічні). За таких підходів недооцінюється сумарний ефект застосування біометоду, що може створювати видимість його низької ефективності.

Пошук моделі, яка б адекватно відображала і оцінювала сумарну ефективність біологічного захисту рослин, є важливим методологічним і методичним завданням. Його вирішення дасть змогу перейти від оцінювання окремих аспектів ефективності біометоду до оцінювання його ефективності як комплексної структури, котра містить економічну, екологічну і соціальну складові.

Перехід від методології оцінювання окремих аспектів ефективності біометоду до оцінювання його ефективності як комплексної структури більш повно і цілісно враховуватиме переваги біологічного захисту над хімічним.

Старший науковий співробітник

ІТІ «Біотехніка» НААН України, к.е.н, с.н.с. Ольга Гулич

Першоджерело · Зборівська громада — новини сайту ради