Згурівщина провела в останню дорогу Захисника України Олександра Карповича

Він мріяв про тихі ранки у рідному домі, про мир на своїй землі та про щасливе майбутнє для тих, кого любив найбільше…

Сьогодні біля Меморіалу Слави у Згурівці відбулася церемонія прощання з КАРПОВИЧЕМ Олександром Володимировичем, жителем села Нова Олександрівка. Провести земляка в останню дорогу прийшли рідні, друзі, знайомі, військовослужбовці та жителі громади.

Відтоді, як Олександр зник безвісти, для його родини почався надзвичайно важкий період невідомості. Рідні жили між надією та страхом, намагалися знайти бодай найменшу зачіпку, яка могла б наблизити їх до правди. І попри тривале очікування, не полишали віри, що одного дня Олександр повернеться. Рідні вірили, що ще матимуть змогу бути поруч, говорити про звичайні буденні речі, ділитися новинами, будувати плани та просто радіти його присутності. Та замість довгоочікуваного повернення їм довелося прийняти найтяжчу звістку. Сьогодні завершилося довге очікування, яке, на жаль, принесло не радість зустрічі, а невимовний біль втрати. Жодні слова не здатні втамувати цей біль чи повернути родині найдорожчу людину.

Під час церемонії прощання присутні схилили голови у хвилині мовчання, вшанували пам’ять та помолилися за упокій душі Олександра. Ще одне українське життя обірвала жорстока війна, розв’язана росією проти нашої держави. Російська агресія щодня забирає найцінніше — життя людей, які мали свої мрії, плани, родини та майбутнє. Вона залишає дітей без батьків, батьків без синів, а рідні домівки — без тих, на кого так чекали.

Сьогодні цю непоправну втрату розділила вся громада, схиливши голови у скорботі та вдячності Захиснику.

Біля рідного дому в Новій Олександрівці відбулася заупокійна молитва, а згодом Олександра провели до останнього місця спочинку на сільському кладовищі.

Особливо боляче усвідомлювати, скільки всього залишилося нездійсненим. Скільки розмов не відбулося, скільки обіймів не судилося подарувати рідним, скільки звичайних родинних моментів уже ніколи не повториться. Війна забрала життя людини, на повернення якої так довго чекали.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким і друзям Олександра. Нехай Господь допоможе пережити це непоправне горе, дасть сили вистояти та збереже у серцях найтепліші спогади про рідну людину.

Згурівщина пам’ятатиме свого Захисника. Його ім’я назавжди залишиться серед тих, кому ми завдячуємо можливістю жити, працювати й боротися за майбутнє України.

Вічна пам’ять і слава Герою України!

Першоджерело · Згурівська селищна рада (офіційний сайт)