У Монастирці вшанували перші роковини пам’яті Захисника України РОМАНА КУПРИКА

Минув рік відтоді, як небо затягнулося чорною хмарою скорботи для родини та всієї нашої громади. Рік болю, тихих молитов і незгасної пам’яті про мужнього сина України — РОМАНА КУПРИКА, який віддав своє життя за нашу свободу і мирне майбутнє.

КУПРИК РОМАН ЄВГЕНОВИЧ народився 28 листопада 1983 року в рідному Монастирці, де закінчив місцеву школу. Після проходження строкової військової служби проживав у Стрию та здобував освіту у ВПУ №35.

Коли країна потребувала захисту від російської навали, у 2024 році він став на оборону Батьківщини.

Вірний військовій присязі, РОМАН служив стрільцем-кухарем 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти батальйону військової частини 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Його життя обірвалося 5 листопада 2025 року в районі населеного пункту Родинське на Донеччині. 11 листопада 2025 року рідний Монастирець зі сльозами на очах провів свого Захисника в останню земну дорогу.

У день роковин загибелі воїна, 5 листопада, староста Монастирецького старостинського округу та директор Народного дому вшанували пам’ять захисника на місці його вічного спочинку. До могили лягли живі квіти, а вогник запаленої лампадки засвідчив, що світло подвигу РОМАНА ніколи не згасне в серцях земляків.

Продовженням вшанування став зворушливий вечір-спомин, що відбувся 6 листопада в стінах Народного дому села Монастирець. Цей захід організувала директор закладу Галина Лисевич спільно з педагогічним колективом та учнями місцевої школи.

У залі зібралися найрідніші люди РОМАНА — його мама, сестра, племінниця та швагро. Розділити їхній невимовний біль втрати, підтримати родину теплим словом і разом вшанувати пам’ять земляка, прийшли староста округу, небайдужі жителі села, серед яких військовослужбовець із Монастирця, який, як ніхто інший, розуміє ціну кожного дня на передовій.

Проникливі слова та патріотичні вірші у виконанні дітей створили атмосферу глибокої шани та єднання.

Особливо зворушливим моментом заходу стали живі спогади. Кожен із присутніх поділився своєю історією про РОМАНА. У цих розповідях він постав перед громадою не лише як відважний воїн, а й як щира, доброзичлива людина, люблячий син, брат, дядько та надійний друг, який завжди був готовий прийти на допомогу.

Присутні вшанували світлу пам’ять Захисника хвилиною мовчання. Сльози на очах дорослих і тиха зосередженість дітей стали найкращим свідченням того, що подвиг РОМАНА КУПРИКА назавжди вписаний в історію рідного краю.

Вічна слава і низький уклін тобі, наш Герою!

Слава Україні! Слава її Героям!

Першоджерело · Журавненська громада (RSS сайту)